Юний кетір.

Але ж то не я , а голос чужий

Керує навколишнім світом

Він ріже в шмаття, моє тіло бліде

І в день , і вночі глушить криком

Він в снах ,як вар'ят, навіює час

Коли був в сутяжному стані

І повзав в автобусі напханом злом

В обійми розбещеної дряні

Паяци стоять біля брам заводських

Лигають в Химерному барі

Там двісті з цукеркою смакують вони

Чотириста з напоєм в парі

Коли ж повертався додому живим

Під вікнами парубки в чорном

Ковтали з кіоска протухлий бензин

Стискаючи в ярості жовна

За те що не жили , за те де були

То місто у мертвого моря

Країна вшановує памʼять війни

Що травня ригаючи знову

І в бруді квартир , в ламіната кубах

Напівбожевільні здихали

Вінілом зриваючи вени свої

Закресленим імʼям ставали

Я різав брунатним уламком стекла

Як більшість також свої руки

І в пластик вікна , залізає весна

На смак як обгортка пігулки.