Бентежні рими

Золотавий промінчик пробився крізь грати 

І окреслив сліди босих ніг на підлозі.

Він сюди зазирнув, щоб мене привітати.

Я б з теплом посміхнулась йому. Та не в змозі.

Аріаднова нитка — він кличе на волю.

Разом сіяти в присмерку зоряний пил.

Я ж закута не тільки в цьому камʼяному полоні.

Для польоту у тілі не залишилось сил.

Розливають вуста час від часу свій спів,

І сопрано двоїться в дзвінкому відлунні.

Пролітає душа понад лоном степів,

І хапає за крила прудкі, неприборкані бурі.