Холодний душ

Я вліз під душ,

як нав'язлива рима

у щербаті стіни голови —

шкіра сіріла під потоками ,

а всередині —

палахкотів вогонь.

вода текла,

байдужа, мов місто,

що спостерігає,

як ти п’яний

забуваєш

своє ім’я.

краплі били в спину

ніжно,

як жінка,

яку ти вже втратив,

хоча ніколи її не зустрічав

і я подумав:

ось воно,

полегшення.

але згодом зрозумів —

вода була

холодна весь час.

не вона

обпікала мої груди,

не вона

забирала сон.

то був жарівня самотності,

яку не вимкнеш

жодним краном,

жодною піснею,

жодною ніччю

з чужими руками

і бокалом вина

душ мовчав.

він знав усе.

і я стояв,

поки не став

частиною бетону,

який ніколи ,нічого не відчував.