Чому Соняшнику не можна до лісу?

Жив колись в далекому Квітучому королівстві принц на ім’я Соняшник, якому строго заборонялося заходити в Чарівний ліс. Принц з дитинства був добрим, розумним та старанним хлопцем, якого багато хто любив. Але як тоді вийшло, що такому чудовому парубку десь не раді? Сьогодні ми і дізнаємось як це сталося.

Одного разу забажав він подружитися з одною відьмою, що жила на окраїні лісу. Відьму звали Мелісою. Вона була звичайною зеленоокою відьмою, що займалася виробкою ліків та чудових чаїв. Він одразу після першого знайомства почав здійснювати до неї багато візитів, присилати подарунки, запрошувати на прогулянки, писати вірші. Але відьму начебто зовсім не чіпляли старання принца. Мало того, що вона поводилася так, наче його увага їй неприємна, так ще й часто гуляла з місцевим чаклуном, що проживає на горі серед лісу. Як цей недоброзичливий чаклун виявився краще прекрасного принца?

Чим частіше юнаку відмовляли, тим впертішим він був. Так між ними двома почалася маленька війна. Принц надсилав відьмі нескінченну кількість подарунків і листівок, а та витрачала величезну кількість свого часу, щоб надіслати все назад, бо їй не хотілося, щоб принц міг щось пред’явити в її сторону.

Так пройшло кілька тижнів. Принц вже розумів, що відьма не просто впирається, а дійсно не цікавиться їм. Але Соняшник не вмів здаватися, тому продовжив приходити та вмовляти дівчину дати йому шанс.

Відьма вже не витримувала такої наглості і почала десятого разу роздратовано пояснювати:

«Принце, ви чудовий хлопець, але ви й ваша дружба мені зовсім не потрібні! Ми з вами не підходимо одне одному, тому прошу вас дати мені спокій!»

Принцу така відповідь не сподобалась, тому він вирішив пропустити частину слів відьми і хитро перевернув її слова на свій лад.

«Я тебе зрозумів, мила. Тебе лякає, що ми різні і можемо не зжитися разом. Це легко виправити, якщо ти підеш зі мною.»

Відьма вже хотіла сильно накричати на цього безсоромного принца та перетворити його на якесь бридке створіння, але не встигла вона й слова вставити, як її засунули в чарівний мішок та понесли з рідного лісу.

Побачила світ відьма вже в кімнаті замку Соняшника. Хлопець стояв напроти та мило посміхався, наче тільки що не скоїв злочин!

«Я впевнений, що скоро ти зміниш свої думки що до мене, а доки посидиш тут.»

Після цих слів принц залишив дівчину одну в заможній кімнаті. Приміщення було заповнено іграшками, прикрасами, іншими подарунками та замками на вікнах та дверях. Усе в цьому місці та господар замку були огидні дівчині, тому вона почала думати над втечею. Але несподівано двері відчинилися, і в них опинилась найвірніша захисниця принца та всієї Квітучої країни – рицарка Гладіолус.

«Не бійся, Відьмо, я пришла допомогти тобі втекти»

«Але навіщо це тобі? Я вважала, що ти слугуєш тільки принцу»

«Я в першу чергу захищаю країну та її мешканців. Принц мій близький друг, але це не означає, що я повинна бути згодна з усім, що він мені скаже. Не бійся за мене, я поясню принцу в чому він неправий»

Відьма щиро подякувала своїй спасительці та прийнялась бігти з замку до лісу так швидко як ніколи не бігла, ні разу не озирнувшись. В лісі дівчину зустріли всі її друзі та родичі та почали питати: «що трапилось, дорогенька, де ти пропадала?». І Відьма розповіла їм все: і про подарунки, і про запрошення погуляти, і про постійні ігнорування її відмов, і про заточення в замку.

Деякі мешканці лісу почали засуджувати бідолашку:

«Треба було дати хлопцю шанс.»

«Дурна, такого гарного парубка прозявила»

«Він принц! Ти мала бути покірнішою!»

«Ти прикрашуєш. Соняшник такий добрий та розумний, він би ніколи такого не зробив.»

Але на щастя багато хто повірив Мелісі та встав на її сторону:

«Бідна відьмочка. От красунчик, а виявився таким неприємним типом. Я тобі спочатку навіть трішки заздрила»

«А мені він ніколи не подобався. Ходив по нашому лісу і порушував спокій мешканців своїми подарунками та нескінченними проханнями. Жалюгідний. Потрібно було не слухати вас, одразу його випнути»

«Ти завжди був занадто суворим щодо мешканців королівства, але мені цей принц теж здавався якимось підозрілим. Як він міг не бачити, що наша відьма йому не рада?»

«Він ненормальний: я погрожувала йому жахливими опіками, а він все одно приходив!»

«Навіть страшно уявити, що могло статися, якби їй не вдалося втекти»

Отже, Відьма розірвала з принцом всі стосунки, яких навіть не було, і розплескала навколо свого будиночка зілля, що не допускає близько королівських осіб. Місцевому Чаклуну ця ідея теж здалась непоганою, тому він зачарував весь ліс. Мало хто з лісових мешканців був проти, бо вчинки принца змусили всіх сильно розчаруватися в ньому. Соняшник ще довго буде просити в відьми Меліси вибачення та повертати свою репутацію серед мешканців Чарівного лісу.

Так принц Соняшник зрозумів, що навіть з таким чудовим хлопцем як він хтось може не захотіти дружити, і що любові людини неможливо добитись ніякими стараннями, якщо її просто немає.