«На нічних вулицях»

Я доходив до краю слів,

Там, де тиша, мов камінь, лягає на плечі.

Мої втомлені сни — без крил,

І ніхто вже не кличе на вечір.

Я хапався за кожен звук,

Як за світло з далеких вікон…

Але раптом — пітьма навкруг —

Щось ковзнуло тихо, мов тінь.

То не вітер, не спогад, не дим —

То душа ще жива всередині.

Я стояв на краю слів —

Не зламався. Не впав. Не зник.

Мовчання стискає груди — але страху немає давно.

Хоч і знаю: не знайти старий шлях.

Та в цій порожнечі, на дні безголосся —

Я ще є. І це — не забрати ніяк.