Ти хотіла відчути себе коханою
Я сиділа на краю ліжка, втупившись у свої пальці. Софі стояла навпроти, спершись на підвіконня, її очі шукали мої, але я не могла наважитися підняти погляд.
— Ти тут, але наче тебе немає, — сказала вона тихо.
Я зітхнула. Вона завжди бачила мене наскрізь. Коли прийняла її почуття, це було не через брехню чи обман. Я справді хотіла бути з нею. Хотіла відчути, що означає бути коханою, бажаною.
І я відчула. Її ніжні дотики, турботу, голос, що кликав мене посеред ночі, хвилюючись, чи все гаразд. Софі давала мені любов так, як я цього потребувала.
Але я не могла дати їй те ж саме.
— Я стараюся… — прошепотіла я.
— Я знаю, — її голос не був злим. Лише втомленим.
Я нарешті підняла голову. Її губи були стиснуті, в очах не було докору — лише мовчазне розуміння.
І в цьому було найгірше. Якби вона кричала, ображалася, звинувачувала мене, було б легше. Але вона просто мовчки приймала мою боротьбу.
Я бачила, як вона кохала мене. Знала, що не можу відповісти тим же. Як би сильно не намагалася. "Якби любов можна було створити зусиллям волі, я б давно її кохала".
Всередині мене була лише вдячність, турбота, але не те, що вона чекала.
— Ти кохаєш мене? — в цьому питанні не було вимоги, лише потреба знати правду.
Я відкрила рота, але не змогла сказати "так".
Софі кивнула, ніби очікувала цього. Тоді зробила крок вперед і торкнулася мого обличчя.
— Ти хотіла відчути себе коханою. І ти була. І якщо ти не можеш відповісти мені взаємністю… Я не можу змусити тебе.
Її пальці легенько провели по моїй щоці, а потім вона прибрала руку. Я відчула, як щось у мені стиснулося. Я отримала все, що хотіла. Але чи принесло це щастя комусь із нас?
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!