Замкнена кімната

На ранок наступного дня кабінет Олега Дерев'янка у відділку карного розшуку на Володимирській вулиці був завалений папками та звітами. Проливний дощ, що розпочався вночі, немов підкреслював похмурість справи, яку він розслідував. Перед ним лежали попередні результати експертиз з маєтку Мельника.

Результати балістичної експертизи: Куля, витягнута з голови Аркадія Мельника, дійсно була випущена з револьвера "Сміт-Вессон" 38-го калібру, знайденого поруч з тілом. Але найцікавіше: на кулі були виявлені мікроскопічні подряпини, які вказували на те, що ствол револьвера був злегка пошкоджений, можливо, від тривалого невикористання або неправильного зберігання. Це підтверджувало слова Софії та Марини Семенівни про те, що зброя була старою і, ймовірно, рідко використовувалася.

Результати дактилоскопічної експертизи: На револьвері не було чітких відбитків пальців. Ті, що були, виявилися розмазаними, як і зауважив Дерев'янко, і не піддавалися ідентифікації. На руків'ї були виявлені сліди крові, що відповідала групі крові Мельника. На розбитих окулярах, пролитій чорнильниці та більшості предметів на столі були виявлені лише відбитки пальців жертви. Але! Знайшлися й інші. На поверхні столу, під пролитою чорнильницею, експерти виявили частковий, ледь помітний відбиток, який не належав Аркадію Мельнику. Він був неповним, але достатнім для того, щоб його можна було порівняти з базою даних. На фрагменті рукавички відбитків не було взагалі, що було очікувано.

Результати графологічної експертизи: Записка: "Я не витримаю цього більше. Вибачте. А.М." – дійсно була написана рукою Аркадія Мельника. Однак, графолог зазначив, що почерк був нерівним, з помітними ознаками внутрішнього напруження або, можливо, фізичного впливу на руку. Кілька літер мали незвичні для Мельника обриси. Це могло свідчити про те, що записка була написана під примусом або в стані сильного стресу. Графолог також припустив, що деякі елементи почерку вказують на спробу написати текст якомога швидше або намагаючись приховати свої справжні емоції.

Дерев'янко потер скроні. Все це тільки підтверджувало його початкову гіпотезу: це було вбивство, майстерно замасковане під самогубство. Злочинець був розумним, але залишив за собою крихти, які тепер треба було зібрати.

Він викликав Сергійчука.

– Капітане, які новини щодо розслідування фінансових операцій Мельника?

Сергійчук увійшов до кабінету з товстою папкою документів.

– Все дуже заплутано, пане слідчий. Аркадій Мельник був генієм у бізнесі, але останнім часом його імперія почала руйнуватися. Він програв великий судовий процес з компанією "Східний Обрій" за право власності на завод металоконструкцій. Ця справа тривала роками, і Мельник був впевнений у перемозі. Але суд виніс рішення не на його користь. Це обійшлося йому в мільйони.

– Хто стояв за "Східним Обрієм"?

– Засновником і основним акціонером "Східного Обрію" є таємнича компанія, зареєстрована в офшорі, але її головним представником в Україні є адвокат Олексій Коваленко. Він був опонентом Мельника на суді. Дуже жорсткий, безкомпромісний адвокат.

– Знайдіть Коваленка, – наказав Дерев'янко. – Він може знати щось про фінансові проблеми Мельника, про його ворогів.

– Є ще одна справа, – продовжив Сергійчук. – Мельник мав великий борг перед Григорієм Ковалем. І Коваль, за нашими даними, сам перебував у дуже скрутному фінансовому становищі. Він вимагав від Мельника продати свою частку у спільній компанії, щоб погасити борги. Мельник відмовлявся. Це була велика сума – близько п'яти мільйонів доларів.

– Це дуже сильний мотив, – пробурмотів Дерев'янко. – Особливо для людини, яка "пила" після розмови з жертвою.

– Саме так, – погодився Сергійчук. – Ми перевіряємо його алібі. Поки що немає нічого, що б його підтверджувало.

Перевірка телефонних дзвінків Мельника:

– Ми проаналізували його телефонні дзвінки за останні дні. Останній дзвінок він здійснив вчора ввечері, о 22:15, на номер, який не ідентифікований. Можливо, це одноразова SIM-картка, або просто невідомий абонент. Розмова тривала близько двох хвилин.

– Це може бути той, хто був з ним, – припустив Дерев'янко. – Перевірте його дзвінки за останні кілька місяців. Чи був цей номер вже раніше в його списку?

– Вже робимо. Також, за кілька годин до смерті, близько 18:00, Мельник мав довгу розмову з якимось Андрієм Петренко. Це його давній друг, якого він не бачив років десять. Вони говорили близько години.

– Знайдіть цього Андрія Петренко. Він може знати щось важливе. Чому Мельник раптом зателефонував своєму старому другові після такої довгої перерви?

Обшук колодязя та саду:

– Водолази обшукали колодязь у саду, – доповів Сергійчук. – Нічого не знайшли. Крім… – він завагався. – Крім старої, майже розкладеної ляльки. Вона була зроблена з ганчірок, і її обличчя було розфарбоване. Нічого підозрілого.

Дерев'янко згадав легенду про "ключ до забутого скарбу" і згадку про "Т.К." – ту саму "Квітку" Мельника.

– А що щодо саду?

– Нічого. Крім слідів коліс від тачки, яка, судячи з усього, перевозила землю. Можливо, хтось нещодавно щось садив. Але це може бути і садівник.

– Перевірте садівника. І перевірте, чи є у Мельника якась історія з "ляльками" або "квітками". Це може бути символом.

Перевірка шафи:

– А що щодо тієї порожньої скриньки, яку знайшли у шафі?

– Відбитків пальців на ній не виявлено. Дуже стара скринька, метал окислився. Але вона була явно відкрита нещодавно. Ми також помітили, що на внутрішній стороні скриньки, поруч з вигравіруваним написом, є невеликий, ледь помітний отвір. Наче там щось було прикріплено.

Дерев'янко взяв скриньку. Він уважно розглянув отвір. Схоже, там щось було, що потім було відірвано. Щось маленьке, можливо, папірець або фотографія. Це могло бути "таємницею", яку злочинець забрав.

– Ця скринька – це "схованка", яку злочинець відкрив, – сказав Дерев'янко. – А значить, він знав про неї. І про цей ключ. Це звужує коло підозрюваних. Тільки найближче оточення Мельника могло знати про це. Або той, хто мав доступ до будинку.

До кабінету Дерев'янка постукали. Це був молодий оперативник.

– Пане слідчий, ми знайшли цього адвоката, Олексія Коваленка. Він чекає.

– Запросіть його.

Олексій Коваленко був високим, худорлявим чоловіком з пронизливим поглядом. Його костюм сидів на ньому бездоганно, а впевненість відчувалася у кожному русі. Він зайшов до кабінету, окинувши його поглядом, повним оцінки.

– Доброго дня, інспектор Дерев'янко, – Коваленко протягнув руку. – Чим зобов'язаний? Я чув про трагедію з паном Мельником. Мої співчуття.

– Дякую. Ми розслідуємо обставини смерті пана Мельника. Наскільки мені відомо, ви були його опонентом у суді.

– Так, це так. Я представляв інтереси компанії "Східний Обрій" у справі про завод. Ми виграли.

– Чи були у вас особисті стосунки з Аркадієм Мельником?

– Ні. Суто ділові. Він був жорстким гравцем, але я поважав його як опонента.

– Чи були у вас якісь конфлікти, окрім судового процесу?

Коваленко похитав головою.

– Ні. Після рішення суду ми не контактували.

– Чи знаєте ви щось про його фінансові проблеми?

– Так, я знав, що він перебував у скрутному становищі. Програш у суді став для нього великим ударом. Його імперія почала руйнуватися.

– Чи могли ці проблеми довести його до самогубства?

Коваленко завагався.

– Я не можу судити про його психологічний стан. Але Мельник був людиною, яка ніколи не здавалася. Самогубство не вписується у його характер.

– А хто може бути зацікавлений у його смерті?

– У Мельника було багато ворогів. Бізнес – це жорстокий світ. Він мав недоброзичливців. Григорій Коваль, наприклад. Вони були давніми партнерами, але останнім часом їхні стосунки були дуже напруженими. Коваль був у боргах, він відчайдушно потребував грошей.

– Ви знаєте щось про таємну скриньку Мельника? Або про якийсь "ключ до забутого скарбу"?

Коваленко здивовано підняв брову.

– Ні, нічого подібного. Я не цікавився його особистими речами.

– Чи є у вас алібі на вчорашній вечір?

– Так, – Коваленко усміхнувся. – Я був на конференції адвокатів у готелі "Прем'єр Палас". Допізна. Є багато свідків, які можуть це підтвердити.

Дерев'янко кивнув. Алібі Коваленка було залізним. Це виключало його з кола підозрюваних у вбивстві. Але він був цінним джерелом інформації.

Наступним прибув Андрій Петренко, давній друг Мельника. Це був чоловік років п'ятдесяти, з добродушним обличчям і трохи розгубленим поглядом.

– Інспектор Дерев'янко, – представився Олег.

– Андрій Петренко. Я чув про Аркадія… Це жахливо. Я не можу повірити.

– Ви останній, хто розмовляв з паном Мельником по телефону.

– Так, – Петренко зітхнув. – Він зателефонував мені вчора ввечері. Ми не бачилися багато років. Це було так несподівано.

– Про що ви говорили?

Петренко завагався.

– Він був дуже засмучений. Через той суд. І він говорив про… про свою давню любов. Про ту жінку, яку він називав "Квітка". Він сказав, що вона повернулася у його життя. І що це все дуже складно.

Дерев'янко напружився. "Квітка". Та сама "Т.К." з листів.

– Вона повернулася? Що це означає?

– Він не пояснив. Просто сказав, що вона знову з'явилася, і це створює для нього багато проблем. Він говорив про якусь "давню угоду" або "обіцянку", яку він має виконати. Він сказав, що ця "Квітка" принесла з собою якусь таємницю, пов'язану з його родиною.

– Яку таємницю?

– Він не уточнив. Просто сказав, що це дуже важлива і давня таємниця, пов'язана з його родом. І що він повинен її захистити. Він звучав дуже схвильовано. І він згадав про якусь скриньку. Він сказав, що там щось цінне, що стосується цієї таємниці. Але він не сказав, що саме.

– А щось про "ключ"?

– Ні. Просто про скриньку.

– Чи знаєте ви ім'я цієї жінки?

– Ні, – Петренко похитав головою. – Він ніколи не називав її імені. Просто "Квітка".

Ця інформація була надзвичайно важливою. Таємниця, пов'язана з родиною. Скринька. І жінка, яка знову з'явилася у його житті. Це могло бути мотивом. Це могло бути навіть тим, що вбивця шукав.

Дерев'янко подумав про порожню скриньку і зниклий вміст.

– Чи міг пан Мельник з кимось зустрітися ввечері?

– Він сказав, що йому потрібно буде "вирішити це питання" і що він повинен з кимось зустрітися. Він не уточнив, з ким саме.

– А коли ця "Квітка" зникла з його життя раніше?

– Років п'ятнадцять тому. Вона просто зникла. Аркадій дуже страждав тоді.

– Дякую, пане Петренко. Ви дуже допомогли. Будь ласка, залишайтеся на зв'язку.

Дерев'янко повернувся до своєї дошки, на якій вже були розміщені фотографії Мельника, місця злочину, доказів. Він почав вибудовувати нову гіпотезу.

Аркадій Мельник був убитий. Вбивця імітував самогубство. Він знав про револьвер, про те, що Мельник його ненавидить. Він знав про таємну скриньку і ключ до неї. І, можливо, він знав про "Квітку" і таємницю, яка з нею пов'язана.

Вбивця був з найближчого оточення Мельника. Або той, хто мав доступ до його особистих речей та інформації.

Ключові питання, що виникли після допитів:

* Хто така "Квітка" і "Т.К."? Чи є вона реальною людиною, чи це лише символ?

* Яка таємниця пов'язана з родиною Мельника? І чому вона така важлива, що Мельник був готовий її захищати?

* Що саме було у порожній скриньці? І навіщо вбивці це знадобилося?

* Яким чином вбивця покинув "замкнену кімнату"?

Дерев'янко почав перебирати папери Мельника, що були вилучені з його кабінету. Серед них виявився старий щоденник, датований п'ятнадцять років тому. Слідчий почав його перечитувати. Записи були короткими, але емоційними. Вони розповідали про таємне кохання Мельника до жінки, яку він називав "Тереза" або "моя Квітка". Вона була художницею, дуже талановитою, але бідною. І вона мала дочку. Мельник збирався одружитися з нею, але потім вона раптово зникла. Остання запис: «Вона пішла. Залишила лише ляльку для нашої… Нашої таємниці. Я ніколи не пробачу собі цього».

Дерев'янко згадав ляльку, знайдену в колодязі. Це може бути не просто сміття, а символ. Лялька для "їхньої таємниці". Ініціали "Т.К." могли розшифровуватися як Тереза Ковальська.

Він негайно віддав наказ перевірити всі реєстри населення, архівні дані, шукаючи жінку на ім'я Тереза Ковальська, яка була художницею і мала дочку, і яка зникла п'ятнадцять років тому.

Згадка про "нашу таємницю" та "дочку" викликала у Дерев'янка нове припущення: чи міг Мельник мати дитину? І чи була ця дитина тим, хто прийшов за спадщиною? Або за якоюсь іншою таємницею? І чи не пов'язана ця "таємниця" з його смертю? Це пояснювало б мотив.

Дерев'янко згадав слова Григорія Коваля про те, що Мельник називав його "зрадником". Чи міг Коваль знати про цю таємницю? Чи міг він бути пов'язаним з Терезою? Це було занадто багато збігів. Ініціали "Т.К." збігалися з прізвищем Коваль. Чи могла Тереза бути родичкою Григорія Коваля?

Він викликав Сергійчука.

– Капітане, перевірте, чи є якась спорідненість між Григорієм Ковалем та Терезою Ковальською. І знайдіть цю Терезу Ковальську. Вона може бути ключовою фігурою у цій справі.

– Також, перевірте всі, хто мав доступ до будинку Мельника, особливо тих, хто міг знати про його особисті речі, про ту скриньку. І про цю ляльку.

Дерев'янко знову повернувся до списку підозрюваних:

* Григорій Коваль: Мав сильний мотив – фінансові проблеми, конфлікт з Мельником. Не мав алібі. Можливо, пов'язаний з "Квіткою" – Терезою Ковальською. Це було б іронічно.

* Павло Гнатюк: Особистий секретар, мав доступ до будинку. Не мав алібі. Виглядав занадто спокійним. Чи міг він знати про таємницю?

* Софія Мельник: Єдина спадкоємиця. Була у будинку. Можливо, вона знала про таємницю сім'ї і захотіла її приховати або отримати вигоду.

Дерев'янко вирішив провести повторний огляд місця злочину, але цього разу зосередитися на дрібницях, які могли бути пропущені. Можливо, десь залишився ще один, непомічений доказ, який пояснить, як вбивця покинув замкнену кімнату.

Він знову переглянув фотографії кабінету. Розбиті окуляри. Чому вони були розбиті? Не просто пошкоджені, а розчавлені. Наче на них щось впало. Або хтось їх розчавив. Це могло бути результатом боротьби.

Раптом, його погляд зупинився на одній з фотографій. На ній був видно фрагмент масивного, старовинного, дерев'яного годинника, що стояв у кутку кабінету. На його циферблаті були вигравірувані якісь символи, і на одній з його ніжок була невелика, ледь помітна подряпина.

– Це щось новеньке, – пробурмотів Дерев'янко.

Він згадав про розірвану нитку на манжеті Мельника. Чи міг Мельник, падаючи, зачепитися за цей годинник? І чи міг цей годинник приховати якусь таємницю?

Дерев'янко викликав Сергійчука.

– Капітане, поверніться до кабінету Мельника. Ретельно обстежте старовинний годинник у кутку. Зверніть увагу на його ніжки, циферблат. І перевірте, чи немає там якихось прихованих механізмів. А також, перевірте місце, де були розбиті окуляри. Чи немає там чогось, що могло б їх розчавити?

– Буде зроблено, пане слідчий, – відповів Сергійчук.

Слідчий знову занурився в щоденник Мельника. Кожен запис був повний туги за Терезою. І згадка про "ляльку".

«Вона пішла. Залишила лише ляльку для нашої… Нашої таємниці.»

Чи це була лялька для дитини, яка так і не народилася? Або, можливо, дитина все ж народилася, і Тереза зникла, щоб приховати її від Мельника? Або від когось іншого?

Це відкривало цілком новий вимір у розслідуванні. Можливо, Мельник був не лише жертвою, а й носієм якоїсь давньої, родинної таємниці, яка тепер призвела до його смерті. І той, хто його вбив, хотів цю таємницю приховати, або навпаки, розкрити її, щоб отримати якусь вигоду.

Якщо Тереза Ковальська – це та сама "Квітка", то її поява в житті Мельника могла стати каталізатором подій. Чому вона повернулася? Що вона хотіла від Мельника? І чи не є вона тією, хто стоїть за цим вбивством?

Дерев'янко подивився на годинник. Час спливав. Кожен день, що минав, давав вбивці більше можливостей приховати свої сліди.

Він відчув, як азарт розслідування захоплює його. Це була не просто справа, це була складна головоломка, і він був рішуче налаштований її розв'язати.