Повітряний порт

Ця людина приземлилася прямісінько перед ними, тим самим роблячи їм уклін — Досить цього цирку, зараз не до цього — промовив Батько, тепер Еліо зрозумів, що перед ними стоїть один з представників “Блакитної банди”. Одягнуті вони доволі нестандартно для середньостатистичного громадянина Порту: на обличчі вони завжди одягають маски із різними візерунками які кажуть про його вчинки та звершення, а на рівні очей замість лінз вони роблять розрізи які схожі на ілгаак, що дозволяє їм уникати так званої “хмарної сліпоти”, торс в деяких майже оголений, лише плащ зі шкіри дикої тварини трохи вкриває їх від неспокійних вітрів Велумару, єдине, що хоч якось обігріває цей “народ” це їхні шаровари які стали невід'ємною частиною їхнього образу. Еліо багато чув від своїх прийомних батьків, що ця банда славляться своєю жорстокістю до любих незнайомців котрим не пощастило з ними зустрітись. Більшість з цих історії, як це не іронічно не виглядало, розповів йому сам батько, котрий зараз розмовляє з одним із них, на думку Еліо Батько мав якийсь зв'язок з цими піратами, хоча це можливо був якийсь один з “шанувальників” бандитів котрих в порту було достатньо. Еліо хотів запитати Батька про цього капітана, проте, човен почав трохи хитатись у різні боки, це казало про те що магічні двигуни почали розігріватись, після того корабель різко здіймається вгору, що призводить до того що Еліо ледве не випадає з самої палуби — Еліо! Надягни це бісовий страхувальний трос! Перший день тут чи що!? — промовив голосно Батько котрий вже зав'язав собі страхувальний трос, Еліо який через свою необачність ледве не перетворився на купу вугілля, був у невеликому шоці, але він швидко вийшов із цього стану, коли побачив як дерев'яні рейлінги вже перетворювались на попіл — Гей! Вогник, буть стриманішим! Мені ще не вистачало, щоб через тебе мою ластівку перетворили на вогняну хмару! — сказав роздратовано пірат та продовжив — А ви “Батьку” дивіться, щоб нас не помітили Аеро-Жандарми! — Еліо зав'язавши страхувальний трос знову підійшов до краю релінгів, проте цього разу види відкривались дивовижні: Корабель пролітав цілі вулиці та площі, деякі з них були гарно облаштовані ресторани, кафе, торгові райони. Але саме приголомшливе, що коли небудь бачив Еліо це те як величезний повітряний крейсер-дирижабль який перевозив вантажі, з усією своєю могутністю та величчю набрав у свої сталеві груди повітря та після чого грізно прогримів своїм гудінням, сигналізуючи про те, що він починає свій хід, і краще іншим кораблям триматися подалі від нього, але тільки не цьому кораблю на якому стояв Еліо, Пірат зробив маневр, Еліо знов ледь не випав за палобу, а корабель добре так здригнувся коли перетинав магічний кордон Дирижабля, але тепер, човен був прямісінько під ним — Так я зекономлю пальне та скорочу нам час, десь за 6 хвилин будемо вже на місці! — гучно промовив Пірат, корабель неначе був з'єднаний із дирижаблем, хоча між човнем та дирижаблем було десь метрів з 50 повітряного простору. Еліо нарешті міг далі насолоджуватись краєвидами які він бачить, можливо, в останній раз. Батько закінчивши розмову з Піратом повернувся до свого сина — Красиво тут, чи не так? — промовив Еліо — Так… Проте, як це місто не виглядало дивовижно, синку, воно хворе, руйнується, б'ється на запчастини — промовив батько, Еліо посуворішав — Ти знаєш, знаєш що тут робилося поки ми ховалися, Батьку? — Батько підійшов до Еліо та поклавши руку промовив — Ми не герої, і нам не вирішувати як складеться доля цього міста — спокійно та понуро промовив Батько — Нам герої… і не потрібні — сумно зітхнув Еліо та продовжив — Проте, воїном, я можу бути? — Батько махнувши головою заперечив це — Сину... — він поверну Еліо обличчям до себе, все так само не відпускаючи свою руку з його плеча — Я знаю, ти хочеш захистити це місто, але… — Батько набравшись сили, видавив із себе те, чого Еліо не хотів чути — Ти неспроможний до цього, тебе… Тебе просто розірвуть на маленькі іскорки, я і твоя мати не хочемо цього бачити — після цих слів вперше за весь час у Еліо були сльози, з води. Проте цю зворушливу розмову зриває крик одного з кочовників на цьому кораблі — Сервести ¹, Сервести! Вони по лівий бік! — з поміж хмар вирвався невеликий дирижабль жорсткого типу, схоже їх знайшли.