Повітряний порт

На горизонті вже видніється повітряний центральний вокзал котрий стояв на краю міста, перед нескінченно білим повітряним океаном хмар та безмежним синім горизонтом — головний вхід прикрашений колонами і великим годинником під куполом — цей годинник видно навіть з далека навіть на повітряному судні. Над дверима — емблема Порту: крила, вплетені у шестерні. Всередині — просторий головний зал з мармуровою підлогою і високою стелею, прикрашеною ліпниною і старими люстрами. Спочатку вам може здатися, що ви зайшли в готель вищого рівня, проте якщо пройти трохи далі через арку то ви вийдете до велетенського ангару де водночас розміщенні сотні великих та малих пасажирських кораблі та дирижаблі які стоять в очікуванні на пасажирів. До кожного дирижабля та корабля підведений місток по якому неквапливо, ліниво проходять пасажири. Перед входом у ангари на верхній її частині розмістився командний центр польотів з якого і відправляються команди про початок рейсу. Гул людських голосів і глухий гул механізмів зливається у знайомий вокзальний шум. Зазвичай тут панує дух великої подорожі і звичні гучні розмови, проте зараз лише невідомість, розпач та тихе очікування. Корабель капітана прилетів до незайманого містка, капітан та його команда була напружена бо вони зараз знаходиться в неабиякий близькості до жандармерії та їхніх військових дирижаблях, тож коли підкуплені стюарти узяли корабель на “зупинку” Капітан дав команду щоб Еліо, Батько та інші йшли з його човна як можна швидше, а щоб не були підозри про перевезення нелегальних “втікачів” Капітан дав команду своїм потроху викладати вантаж на місток роблячи вигляд, що вони вантажний корабель котрих тут можна зустріти досить часто особливо після Верденбурського повстання через, що Порт почав витрачати чимало грошей на утворення нових полків жандармів для утримання “стабільності” та безпеки громадян, принаймні, так казали радники.