В мене було ще дві хвилини...

Виплуталася з обіймів Морфея від того, що затерпла рука, і вперше цьому зраділа. Кепсько, будильник, який завела на двох телефонах ще з вечора, чомусь разом зі мною також проспав. Швидко зібралася, перевірила, чи нічого не забула. Поки спускалася з другого поверху готелю, викликала таксі.

“Мій омріяний тур до Греції. Мої 35 тисяч гривень...”. Якщо запізнюся, навіть не знаю що буду робити. Двадцять хвилин до відправлення автобуса. Таксі приїхало. Швидко заскочила в авто. Віз так, як йому тільки дозволяли ПДР, щоправда, інколи проїжджав на жовтий. У мене було дві хвилини, щоб встигнути до відправлення автобуса. Вискочила з наплічником з таксі. Автобуса вже не має.

І яким було моє здивування коли автобус приїхав аж через 20 хвилин. А я за ті дві хвилини, які залишались до відправлення, ледь не посивіла.