Чекаю
Зелений ґанок, пташки співають,
На тебе зранку я тут чекаю.
І знову прийду сюди надвечір,
Людина-привид, самотні плечі
Твоєю кофтою я зігрію
(Від дискомфортного буревію
Вона єдина мене рятує)
У небо крикну: Я так сумую!
Знайома стежка, став біля хати,
Ти не належиш мені, солдате,
Хоч були разом неначе вчора,
Та за наказом (занадто скоро!)
Не мій тепер ти, країна кличе,
Цілую вперто твоє обличчя
І притискаю екран холодний;
Я так чекаю, що ти сьогодні
Хоча би слово мені напишеш…
Натомість знову тривожна тиша.
І знову ґанок, жаби́ співають,
Моє кохання, я так чекаю!
Хоча б одненьке почути слово…
Було брехнею «Ніколи знову»
31.05.2025
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Катерина Тішенська31.05.2025 22:54
До частини "Чекаю"🥺 рідко зазираю у поезію... Аж тут... Наче відчула, що варто. Дуже торкнулося, сльози набігли на очі...
⋯
Катерина Скрипка31.05.2025 23:02
До частини "Чекаю"У мене вже затекли усюди, куди тільки можна… Дякую, що розділили цей сум зі мною, і хоч ненадовго відігнали тишу🫂
⋯
Катерина Тішенська31.05.2025 23:10
Не знаю, що тут й казати 😔 та чи й варто... Обіймаю🫂
⋯