Зоряні Пірати Глава 1: "Ласкаво просимо до Семигали"

Артилерійський крейсер классу "Залп", колись одна з могутніших машин війни Шегали, батьківщини та рідної галактики всієї команди корабля літав по новій галактиці, вивчаючи кожен угол цієї галактики. Взагалом попадалися мертві планети, покинуті станції, на яких навіть зовнішня конструкція покрилася пилом але і вони дали їм крихту необхідної інформації. В докладах розвідників було сказано, що галактика, в яку вони потрапили називається "Семигала" і планети, на яких вони висаджувалися належало Монархату - альянсу планет, управляючими яких були монархи та багаті лорди, але більше інформації знайти було неможливо. Майже всі дані були стерті, а частина сильно пошкоджена. Орвілл пояснив, що дані були записані приблизно 4-6 століть тому, а тепер це лише руїни та жалюгідний спадок колись однієї з могутніших держав Семигали. Команда починала перешоптуватись та розповсюджувати слухи, що ніби вся галактика може бути такою і що їх капітан просто загнав їх у пастку, з якої немає виходу. Коли команда сиділа та відпочивала на палубі-барі, декілька піратів почали говорити про своє та планували бунт. Говорили вони шепотом, даби їх не почули, бо це могло спричинити скорішу відправку якщо не в медвідсік, то у відкритий космос

- Це вже нікуди не годиться. Ми вже який час просто дрейфуємо по цій "Семигалі" і що ми знаходили? Пустелі, мертві планети, закинуті станції, знищені кораблі. Я боюся, що наш капітан загнав нас в пастку. Ми могли тоді швидко загинути, але тепер ми маємо тут дохнути, як щурі у відкритому космосі - говорить один з молодих піратів, у якого завжди були проблеми з терпінням

Тут вирішив поспорити один із ветеранів, який в команді давно: - Базікати би ти по-розумному навчився. Наче в нас в Шегалі такого не було, тільки там часто схованки піратів та контрабандитсів були та їх таємні аванпости, а тут ми ж нічого не знаємо. Тим паче ми зараз на самому краю галактики. Як перед переходом летіли в самий край, так і тут в самому краю. Просто треба летіти далі і може щось з'явиться.

- А-а-а-ааа якщо ми нічого не знайдемо? Можливо він правий..... - говорив ще один молодий хлопець, який достатньо довго був в команді, але через його постійну паніку, команда сміялася, але задумувалась і тут присіла до них сочна дама, яка була досвіченим розвідником: - Годі тут соплі пускати, дітки. Старий Зуб правий. Нам просто треба час, а ви вже встигли накрутити дурного в голові. Вірьте поменше тим дурням, які базікають про загрозу та смерть команді, як ось цей - вказуючи на того, який постійно говорив, що їм кінець

В стороні сидів Гордон з Карлосом та чули цю розмову, спостерігаючи за командою, але самі не лізли, щоб не спровоцирувати щось недобре і тихо попивали пиво, розбавлене калиновим самогоном, роблячи "Пінний Ром". Гордон вирішив попитати у Карлоса і говорив він впевнено та серйозно, але трішки можна було відчути в голосі страх за команду: - Слухай, Карлос. Мене трішки лякають нинішні події. Ми не знаємо, скільки протримаємось, чи знайдемо ми когось з розумних істот та скільки наша команда витримає. Таке вже подібне було, але то були короткі пригоди, а ми в невідомій для нас Семигалі, без мапи та орієнтирів. Я хвилююся за нас всіх. Даби нічого наші не надумали та не піднявся бунт. Нас не так багато і не хочеться, щоб нас стало менше

- Капітане, скажу відверто: я сам до кінця не розумію, яка херня нас чекає. Треба просто час. Головне показати молодим нашу стійкість та загасити в їх серцях віру в краще. Що я вас вчу? Ви ж самі це знаєте! - відповів Карлос, посміхаючись та сьорбая свій ром.

Гордон задумався, що дійсно він і сам це знає, але хвилювання трішки затуманили розум: - Ти правий, мій давній друже. Щось взагалі голова ватна від цих пригод. Ну, якщо і не вдасться знайти життя, то можна оголосити цю галактику нашою, знайдем ідеальну планету та почнемо будувати свою цивілізацію, а якщо хтось і з'явиться, посадимо їх на наші ракети. Як тобі така ідея? - той підняв келих, легенько посміхаючись та чекаючи відповіді від Карлоса

- Ідея остання хороша, але мирне життя не для мене і тому, якщо так і буде, то я буду далі літати, повертаючись з новинами. - той підняв келих перед келехом Гордона та ті чокнулись

- Домовились, Стиляга, хахахаха.... - той почав сміятися, разом з Карлосом.

В цей момент, за кораблем стежив невидимий зонд, який аналізував та помітив невідомий корабель без знаків. Скануючи корпус, зонд записав, що помітив незарегестрований корабель, що було злочином для Нової Федерації - одній з держав Семигали, яка хоч і не правила нинішнім сектором, але вплив у неї дуже великий. Зонд помітив приблизний шлях корабля та полетів на один з розвідних аванпостів, яким керувала старший лейтенант Ірес Санто. Прибувший зонт прийняла патруль аванпоста і негайно один з пілотів направився на базу, даби доповісти старшому офіцеру, тобто Ірес.

- Старший лейтенант! Старший лейтенант!! У нас негайне повідомлення! В секторі Зед був помічений корабель! - повідомив запихаючий пілот стрункій, молодій дівчині, яка стояла біля голографічної карти, одягнена в темно-синю форму офіцера.

Та прийняла доклад пілота та передивившись запис, та зацікавилась: - Невідомий корабель? Він не схожий ні на один, знайомий мені в галактиці. Він якийсь дивний, незвичайний та схоже небезпечний. Це якось дивно, але в цьому секторі ніхто не літає....

Тут одразу до лейтенанта звернувся старший сержант Таро Морало, який був офіцером оборони аванпоста: Старший лейтенант Ірес, можливо це не моя справа, а може це зв'язано з тим, що ми отримали місяць тому? Дивні енергетичні імпульси, яка на час залишило нас без енергії.

Ірес перевірила карту та побачила, що корабель був майже на тому місці, де була Тунгала: - Ви можливо праві, старший сержант Таро. Це може бути зв'язано, але це не підтверджує нічого. Пілоте, негайно направляйтеся в той сектор та слідкуйте за тим кораблем! Нам потрібно більше інфомації про стан корабля, озброєння, команду і їх наміри. Якщо він не зарегестрований, то це контрабандисти або пірати. Виконувати!

Пілот одразу побіг до свого розвідницького винищувача та своїм наказав летіти в сторону "Залпу", поки Ірес дивилася через панелі, де була трансляція з шолому командира групи розвідників. Почалися спори та думки, хто це можуть бути, звідки вони та які їх наміри. Деякі боялися, що це вороги з іншої держави, яка проводить тут розвідку, інші вважали, що це вороги, а деякі думали, що це просто заблукали. Версій було багато, але як сказала всім на аванпосту Ірес: "Поки не дізнаємося самі, ми можемо тільки догадуватись, не більше!"