Йшло берегом кошеня...

Йде берегом річки руде Кошеня. По самісінькому краєчку берега. Обережно ступає, щоб лапки не намочити. Ну, що ж поробиш: якщо кошеням народився – значить, боїшся води. Чи просто її недолюблюєш.

А тут Жабенятко просто під ноги вистрибує:

– Капітане, Капітане! Там Бобренята пліт побудували! Поплавати не бажаєш? – і водою в Кошеня хлюпнуло.

Обійшло Кошеня Жабенятка, далі йде. Поважно, обережно, акуратно.

– Капітане, відійди! – мчить до річки кудлате Цуценя. – А краще – гайда зі мною! Там Бобренята пліт побудували, усіх поплавати запрошують! – і хлюп у воду у фонтані бризок.

Відстрибнуло кошеня, лапкою гидливо струснуло – і далі крокує.

Ось уже і боброва гребля неподалік. Ось уже й пліт, який Бобренята побудували, на хвилях гойдається. І Цуценя з Жабенятком уже там. Побачили Кошеня, гукають:

– Капітане, Капітане, швидше до нас! Як же у плавання – і без капітана!

Розсердилося Кошеня, спинку дугою вигнуло:

– Та не Капітан я, а Ка-пі-тон! Капітоном мене звати! Тю на вас з вашим плаванням! –і пішло далі – поважно, обережно, акуратно…