Лишилося за кадром

[Місто. Дата. Точний час].

Темна зала. Оксамит. Меблі, що пахнуть імперією і нафталіном. У повітрі — пил і канонізація. У центрі — стіл. На ньому — стара мапа УНР, пляма кави, сірник, чашка з написом “русскій корабль іді…”, жмут волосся (точно з фанфіку).

АВТОРКА (болить зуб, а серце — ще гірше):

— Сьогодні без Миколи. Знову десь проріс пам'ятник пушкіну. Треба знести. Зате з нами два нових члени, вітайте:

Кіт Марек - вільний чоловік з хвостом.

і Михайло Грушевський. За деякими даними, перший Президент України.

Засідання відкрите.

"Ви бачили, що про вас пишуть в інтернеті?"

ГРУШЕВСЬКИЙ (вишиванка рипить, як архівна шафа):

— Оці. Фанфіки. Їх стало забагато. Ситуація вийшла з-під контролю. Для історії: наші матріархи Леся Українка з Олею Кобилянською це почали. Ще до того, як придумали слово "крінж".

ПАВЛО (крутить еполету, нервово):

— Це які ще фанфіки? Коли я був імператором, читав себе в Киевлянине. Там я був величний, небезпечний і з колонкою.

СИМОН (у спортивному “Adibas”):

— Ти не був імператором. Вони шиперили Лесю з Олею. Там були вірші, листи і один медальйон.

ВОЛОДЯ (у костюмі):

— А про мене що?! Я ж… я ж ніжний, трепетний! Я читав Ніцше, пестив соціалізм! Я написав роман про Симона! Зі сценою на підвіконні!

АВТОРКА:

— По черзі.

Фанфік перший:

> “Симон і Болбочан. Ніч перед розстрілом”

ГРУШЕВСЬКИЙ (хреститься бородою):

— Господи, прости. І за вуса, і за шепіт, і за сцену з кобзою.

ПАВЛО:

— Болбочан мав гарну поставу і кашкет. Але те, як Симон “притулявся лобом до Третього Універсалу” — це вже порно у вишиванці.

КІТ МАРЕК (раптово, людським голосом):

— Там є сцена з багаттям. І наручниками. І саундтрек “Ой, у лузі червона калина” на лоу-фі.

Пауза. Мапа УНР здригається і плаче.

ПАВЛО (шепоче):

— Булгаков… У нього теж був кіт, говорящій, тільки чорний. І очі. І Симон, здається, стіну валив поглядом.

КІТ МАРЕК:

— По-перше. У Булгакова ми з Симоном були розділені.

По різних книгах. По різних світоглядах.

Він — дезертир і морфініст. Без кота.

І без Симона. От і заздрить.

СИМОН (поправляє реглан, як бронежилет із флірту):

— Не носіть пряжки. Лишають синці. Наручники — ще куди не йшло. Але ремені — це вже пряме заперечення гідності.

---

Фанфік другий:

> “Симон і Скоропадський. Козацька кров”

ПАВЛО (випрямляється, як імперія в TikTok):

— Я з шаблею. Він у поті. На фоні — степ. І кінь. Без мене кінь — то просто кінь.

СИМОН:

— Шабля — фалічний символ. Кров — вульгарно. Перенасичено. Погано написано. Нереалістично.

ГРУШЕВСЬКИЙ (сухо):

— А в “New Generation” ви з Коновальцем у коворкінгу. У вишиванках. Без штанів. Друкуєте декларацію незалежності в Google Docs.

СИМОН (спершу мовчить, потім — вибухає):

— ТА СКІЛЬКИ МОЖНА, БЛ@ТЬ?!

У кожному фанфіку я або з кимось сплю, або комусь не даю, або — ще гірше! — даю, але з філософським підтекстом!

ТА ЩО ЦЕ ЗА ХYЙНЯ, ШАНОВНІ?!

Всі мовчать. Грушевський затикає вуха печаткою.

СИМОН (стукає по столу, кипить):

— Я в траншеї, в мене воші, дизентерія, кашель, а ви мені пишете:

"Його стегна тремтіли, коли він вкотре згадував Володю, шаблю і тістечко з Полтави."

Я не їм тістечка!

ГРУШЕВСЬКИЙ (обережно):

— Ну, ти ж знаєш... символ фалосу — це архетип.

СИМОН:

— Архетип тобі в сраку, Михайле!

Я — не “втілення волі в паху”! Не “знаряддя визвольної ерекції”!

Я — людина, чорт забирай!

Я хотів писати листи. А не ставати розділом на PornHub між “історичними сюжетами” і “романтичним націоналізмом”.

ВОЛОДЯ (тихо, ніби пробує підлізти з цитатою з Ґанді):

— Вони просто… люблять тебе.

СИМОН:

— Вони люблять моє тіло.

Тіло-борець. Тіло-символ.

Тіло, яке кричить на барикаді, мовчить у катівні,

але про мене досі не можуть написати розділ у підручнику.

Мої ребра рахують у фанфіках,

а що я думав — нікому не цікаво.

Образ є. Людини нема.

КІТ МАРЕК (тихо, без пафосу, але дуже точно):

— Я тебе не читаю. Я тебе грію.

Цього іноді більше, ніж текст.

---

ФАНФІК-ПЕРЕМОЖЕЦЬ:

> “Кіт Марек і Симон. Щоденна ніжність”

КІТ МАРЕК:

— Я сплю з ним щодня. Він дихає. Я мурчу. У нас стабільність. Я не лізу в політику. Я — не Донцов.

СИМОН:

— Це правда. Єдине, що я прошу — ходи на лоточок. Решта — дозволяю.

---

СИМОН (втомлено, але ще трохи гримить):

— А про Лесю й Олю… це неправда.

ВОЛОДЯ (саркастично):

— Звідки знаєш? Спав з ними?

СИМОН (рівно, майже байдуже):

— Не смішно.

Лариса сама сказала Максиму, її першому.

Коли вони не змогли зачати дитину.

Інколи він досі згадує її уві сні.

Аж мокрий.

____

БОНУС

АНОНС ГРЯДУЩИХ ФАНФІКІВ

від Кота Марека 🐾

1. Симон × Володя: Персикам тут не місце

> #bdsm #обсесія #textplay #мовнонасильницькийакт #рольова_іграшка:трибунал #глоссарійнаеротика 🍑

2. Бандера × Шухевич: Гаряча криївка

> #маскування #партизанськийkink #рука_в_гімнастьорці #вусачіуобіймах #борщнадвох #розрядкапідприсягою 🪖

3. Хмельницький × Іслям Ґерай: Союз сердець (і шабель)

> #етнофетиш #турецьке_позиціювання #козакоконтакт #батог_від_хана #песиголове_схвалення 🕌

4. Мазепа × Карл XII: Гордість і приниження (шведський варіант)

> #royalkink #комірець_на_замку #master_slave #шведська_облога_ерогенних_зон #punishmentplay:зрада 👑

5. Франко × Грушевський: Кохання крізь паркан

> #вусофіксація #бородаplay #сільськийvoyeurism #філологічнийdirtytalk #сусідськаконсенсуальність 🧔

6. Микола × Симон: Хрест кохання

> #sacredkink #під_куполом #свята_вода_на_спині #повінчання_без_цензури #церковнийпозиціонінг ⛪

7. Куліш × Костомаров: Дві гілки, одне товариство

> #маніфестна_позиція #інтелектуальнепокарання #текст_як_кайданки #літературнийpetplay #хто_головний_історик 📜

8. Міхновський × Донцов: Правий над правим

> #total_domination_у_вишиванці #ideological_domtop #trident_fetish #батогом_по_декалогу #domination_is_a_national_value 🩸

---

P.P.S.

Ти дочитав?

Я бачу.

Тепер ти з нами.

МЯУ. 🖤