Гордість
мішки зійшли з вулиць міста як сніг по весні, та замість пролісків, чи які там в біса ще квіти є, тюльпанів, на стінах, пам'ятниках, стовпах повилазили портрети та прапорці. дівчата-підлітки попереду мене щось говорять про нову промову президента. презедента? ні, президента.
— так, знаєш, аж гордість бере!
— годі тобі. перемогу робили мільйони. ще проголосуй за нього.
— і проголосую, як треба буде!
я не впевнений, що їм є 18 років. війна стерла з облич усіх наліт безтурботної юності, тож насправді біс зна. а на скільки виглядаю я? гудіння машин на мості патона пилом присипало глибокі зморшки на моєму обличчі.
з лівого берега так добре видно пам’ятники трьом епохам. український прапор сьогодні красивіший, ніж зазвичай, але нормальне питво в металеві банки все ще не розливають. в моєму серці — гордість. гордість з присмаком гіркоти.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!