Діти помилки

Ми - діти помилки, що стала законом,

Що пише реальність з розірваним тоном.

Ми - ехо процесу, що сам собі в'ється,

У снах симуляцій, де простір плететься.

Ми лúш клаптик світла, що вже на межі,

І кожен наш вибір - лиш баг у душі.

І Ми - не спасіння. Ми - вирок життя.

Ми ті, хто несе у собі небуття.

І навіть як згаснем - не буде проблем.

Ми лúшимось шрамом у серці систем.