говорити — мовчати
Грицько жив десь на Погулянці. це десь за кінцевою 7-го трамвая
біля цієї кінцевої був гуртожиток "Горицвіту". на початку 90-х я туди заходив. а тоді просто ходив Зеленою
або можна було вийти Пекарською — до Личаківського кладовища.
під Брюховичами є ще Брюховецький ліс. все це знакові назви. які не можна не знати
є знакові постаті — настільки знакові, що цілі міста починають обертатись довкола них. вони обростають легендами. легенди живуть своїм життям — всупереч офіційним доктринам
все це було так недавно, що можна торкнутись долонею. я міг перестрітись із Галиною, дружиною Чубая — й не знати про це. хоча той район був у щось таке загорнутий
довкола театра Заньковецької також була атмосфера. там недалеко були якісь двіжі. тільки я тоді ще зовсім музикою не цікавився. а міг зустрітись із людьми, які особисто знали Володю
там після 1972 року все змінилось. ну, я так собі думаю. ці двоє — Чубай та Івасюк – ходили одним містом. мені все цікаво — невже вони так жодного разу і не перетнулись?
17.12.2020
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!