Я знаю, що зникну колись

Я знаю, що зникну колись

Не лишиться від мене і сліду.

За кроком здуває вітер,

Стирає відбитки всі.

Здаватиметься і не йшла

У цьому житті ніколи.

Той що, що мені відомо?

Інформація не безцінна.

Усе у проваллі зникає

І знову з’являється щось.

Нам стало тільки під силу

Придумати вічність,

Буфер для зніжених

Нейронних клітин.

Знати про все наперед бажаєш?

Уявляєш який то тягар?

Без прокладок ілюзій, уявлень,

Надій, сподівань, фантазій, бажань

Сприймати все як є – ось так?!