Геракліт на Дунаї, або Як я світ полагодила

Воля пахне порохом, річковим мулом і гірким димом. Для трьох жінок, що втекли від долі рабинь та покірних дружин, ця воля — єдиний скарб. Їхня Січ — старий човен на Дунаї. Їхня отаманша — люта Злата, чия сопілка співає сумніші пісні, ніж будь-яка шабля. Її ватага — віщунка Туманія, що бачить знаки біди у кожній хвилі, та хвацька Чистомира, чиє лезо завжди гостре, а язик ще гостріший. Вони живуть грабунком та презирством до всього світу, аж поки одного дня не витягують з води небачений скарб — таємницю, що несе не золото Це щось голе. Щось зі скла та заліза. Воно живе. І воно щойно розплющило очі. Кінець світу ще ніколи не виглядав так спокусливо. Це не книга про порятунок світу. Це книга про те, що буває, коли ти отримуєш силу довести, що сам Геракліт помилився.