Мій дім - там, де серце

Ми виїхали… Далеко. За кордон.

У Німеччині новий почався день.

Все ніби добре — дім, дороги, зон,

Та в серці — туга, біль і сотні тіней.

Я не хотіла… Душу рвав прощанн́я,

З рідної хати — просто в невідоме.

Здавалось, час — то лиш коротке зрання,

Але й тепер болить мені — як вдома.

Десь там шумлять тополі край вікна,

І пісня жайвора в ранковім небі,

І мама вранці каже: "Не засни", —

А тут усе чуже. Й мені не треба.

Сумую за стежками у саду,

За мовою, що лине в кожнім слові,

За друзями, за щирістю в житті,

За Україною — моєю світанковою.

І хоч чужа земля приймає нас,

І маєм тут спокійніше, без тривоги,

Та кожен день питаю знову й знов:

— Коли ж додому? Де ті рідні дороги?