РАЙ У ПЕКЛІ

Бордові пасма волосся злиплися кривавими водоростями від кількості нанесеного лаку, й падали на очі. З-під самостійно укороченої шкільної спідниці ноги дівчини обволокли мереживні чулки із чорними візерунками павуків. Той вечір був розпалом Геллоувіну, хоча його тематика розглядалася лише у декількох коктейлях фіолетово-зелених кольорів і деталях одягу пілонних танцівниць, скільки би мало того не було.

- Як тобі той лис у капелюсі?

- Невже Ви питаєте моєї думки, міс Індре? - притулившись плечем до стіни й схрестивши руки на грудях, підсмішив охоронець. Високий на зріст, вугільна кофтина робочої форми натягувалася під кам'яними біцепсами, а строго зализане назад каштанове волосся й вибриті скроні робили з чоловіка справжнього Люцифера. З лиця не сходила прісна гримаса, втім підняті брови видавали доброзичливість до співрозмовниці.

Дівчина промовчала, врешті невимушено попливла у натовп. Стриптизерки крутилися у танці, розмахуючи довгим волоссям перед столиками з наливкою надто зайнятих спогляданням чоловіків. Жінки ці були немов наживкою: легкі рухи, та ноги із двадцятисантиметровими підборами, здавалося, мали конячу силу. Намаслений відблиск шкіри.. словом - живі фантазії. Індре не наближалася до них менше, ніж на два столики, аби не потрапляти в обзір своїм "клієнтам".

Хтось на стільці невдало повісив піджак із готівкою у лівій кишені, а десь, відійшовши у туалет, лишив свій телефон на поганого друга. Благо, маленька шкіряна сумочка мала свої великі секрети.

За цими справами дівчина втратила ціль у капелюсі, втім, робота зроблена, а цікавість задовольнити життєво не важливо. Червоноволоса повернулася у коридор.

- Багатій, га?

- Відволіклася. - Мовила коротко з прикрістю. Постоявши поруч, Індре узяла охоронця за руку. Той різко глянув на неї. - Тримай, Кактусе, тобі більш потрібний буде. Мені доста.

Вона вклала у долоню срібне кільце із прямокутним втиснутим смарагдом. І не втримала себе від задоволення пробігтися поглядом по чоловічих міцно стиснутих котячих устах.

- Кассіусе.. - виправив її стиха. Він роздивився вкрадене, за тим повернувся у бік столів і танцполу, гадаючи, кому воно могло належати.

- Не грай в цю гру. ,,Передбачені воліють непередбачене,, - колись говорив мій..

- ..сутенер? - знізвідки вигулькнуло лисяче обличчя.

Чорний капелюх кудись подівся, та його господар, схоже, не переймався.

- Вуд, - представився чоловік. Коли оброслим щетиною лицем поповзла усмішка, Індре визначила приблизну кількість алкоголю у його крові, - пані школярко..

Вуд торкнувся її спідниці.

- Тобі не вистачає? - гаркнув крізь музику Кассіус, вказавши на пілони. Крижані сірі очі почали колотися, та Індре одразу його зупинила:

- Все добре. Я піду.

Середнє неакуратне каре темного блонду та сапфіровий піджак зі стразами справді надавали чоловіку заможного вигляду. Вуд узяв її попід руку, і люди разом попрямували до протилежного коридору без охоронців.

- У твоєму віці мене часто водили у такі заклади.. - хрипло почав, коли вони заховалися у синій темряві від вогнів сцени.

Дівчина невинно кліпала, вдаючи цікавість, коли руки непомітно обмацували кишені костюмних штанів. Чоловік наблизився впритул, завівши її у пастку. Прошепотів на вухо:

- Про гроші можеш не хвилюватися.

Індре відчула пластмасовий запах ароматизованих цигарок. Вона обережно погладила його обличчя забинтованою рукою.

- Так вже краще, яке твоє ім'я?

- Бет..Бетті. - За порадою Кассіуса, кожному в клубі червоноволоса називалася по різному.

Зробивши комічну кокетливу гримасу, Вуд не виглядав зловісно, як спочатку подумала дівчина. Без жодних слів, чоловік нахилився до неї і почав цілувати. Губи такі гарячі, щетина неприємно кололася. Індре стримувалася, аби не кривитися: лише декілька місяців тому стався її перший поцілунок, а вона досі не могла звикнути. Але, що мало йти далі, м'язи вже пам'ятали. Тонкі пальці узялися за ремінь. Чоловік повільно відсторонився, та обіймати за талію не перестав.

- Зачекай, крихітко, - поплескав себе по піджаку, - дещо є, ходи.

Зсередини туалет був Раєм в Пеклі. Приглушене зелене світло, люди плювалися білими хмарками посеред розмов, немов у приміщенні панував злий мороз. На стінах кабінок можна було дізнатися нові слова різними мовами, переважно чорні. А Індре думала, що там не буває інзоземців... "The Meaning of Life" гурту Powerman 5000 була навіть голосніша, ніж на танцполі.

Червоноволоса зайшла до крайньої кабінки разом зі своїм супутником.

- Не бійся, я не кусаюся, - присівши навпочіпки той дістав з кишені два пакетики, хитро усміхнувся: - хіба що приємно.

- Задарма? - із підозрою спитала.

- Я можу зробити дамі подарунок. Чи не краще помножити задоволення?

Кришкою унітаза чоловік розсипав порошок, за тим з іншого дістав круглу жовту таблетку, розміром з монету і подав Індре.

- Світло. Голки тут не катять, хоча хтось намагається. Та це теж непогано, повір.

Смайлик на таблетці підморгував і щасливо посміхався дівчині, немов свідчив, що їй стане так само добре.

На іншому боці напис: "З'їж мене". Індре хмикнула, сміховинно подумавши, що у наркоманію все ж намагаються впихнути трохи літератури. Тим часом, Вуд уже закинув голову в насолоді від своєї порції.

На язиці відчувалася штучна гіркота і вогняне тепло, котре швидко розгорнулося всередині. Неочікувано звідкись пробився соковитий волоський горіх. Індре згадалися дитячі роки на пікніку, трава після зливи та чистота блакитного неба...

Раптом вона відчула руку, що впевнено кралася вгору по її нозі. Отямившись, розплющила очі й глянула поперед себе: з-під золотих пасом дивилися блаватні очі, щирі у своєму бажанні, втім, байдужі.

- Дякую, - дівчині стало його дуже шкода.

Вуд микнув із нерозпізнаваною інтонацією, голос його змінився. Вона йому довіряла. На нього ніби не подіяли наркотики, і алкоголь Індре вже не чула.

Задерши шкільну спідницю, на ягодиці лягли черстві долоні, і стисли так боляче, що дівчина скрикнула, вчепившись у плечі чоловіка.

- Опустись.

Шкірою пробіглися мурашки, хотілося побачити його екстаз, віддячити... Індре стала на коліна.

Тіні мерехніли, перепліталися. Власним тілом керував хтось інший..Вуд... Можливо дівчину знову підводила пам'ять або зір просто вирішив її покинути. Нікого поруч не було. Далеко у колонках зали завивала "Adderall" Slipknot, а значить, народ вже розійшовся, персонал прибирався.

Встати було важко, Індре ледь виповзла з відкритої навстіж кабінки. Погляд неможливо було сфокусувати, через це тягнуло блювати ще більше. Нацавши щось, дівчина піднесла ближче, і вмить жахнулася: руку обвила мокра нещодавно скинута змією луска. Аж вмить із огорнутого мороком місця, де при останній свідомості було дзеркало, мовив викривлений голос:

"Він с-с-зробив з тобою вс-с-се, ш-що хотів".

Тіло зігнулося, аж як зі шлунка все вийшло зворотнім шляхом, горлянка несамовито пекла. Кімната хиталася, тепер у ній не було нічого, окрім єдиної зеленої лампи, що, начебто, захищала від остаточної втрати свідомості, та нори, звідки проливалася незрозуміла мова. Розхристаним одягом побігли павуки. Індре закричала на всі легені. Кашель та біль давив її. Знову чулися якісь звуки, певно, змія говорила до неї жахливою правдою, та дівчина не зупинялася, намагалася заглушити все.

Широкоплеча постать наблизилася. Риси котячі, а брови, як завжди, хмурі.

- Кактусе?.. - проскавучала перелякана Індре, давлячись риданнями.

- Так так, о боже...

Силует припав поруч, і вона відчула його обійми. Так давно їх хотіла...

Кассіус став гарячково поправляти одяг дівчини, застібувати сорочку. Деякі ґудзики просто відірвалися, свіжі червоні розводи на тканині свідчили...

- Твоя рана, - схопив Індре за руку, на якій мала бути пов'язка. - Сама зробила? Навіщо?

Чоловік тамував свою лють. Глибокі перехрещені лінії на тендітній долоні, зблідлій від кровотечі, він не міг на це дивитися. У який вечір не помітив її стан? Коли дівчина з'явилася із пов'язкою, чи розпитував більше, ніж "все добре"?

- Я не бачу...мені треба на вулицю.. звідси... - прохрипіла ламаним від криків голосом. У якусь мить вловила ледь помітне тремтіння у чоловічому тілі.

- Швидка скоро буде, ще трохи.

Кассіус стримувався від запитань, червоноволоса це знала.

- Ні, ти мене виведеш зараз! - просичала змія з нори.

Індре сіпнулася.

Останніми силами, звісивши більшу частину своєї ваги на охоронця, вони вийшли на задній двір клубу. Зоряне небо зустріло ніжним живим вітерцем.

Дівчині було неприємно торкатися себе. Бордові коси збилися у плутану купу, шкіра в рожевих плямах від ударів, м'ятий одяг, котрий на ній непритомній розстібав Вуд.

- Вибач, Кассіусе, - несамовільно з очей наново потекли сльози.

Чоловік пригорнув її до себе.

- Це не ти маєш казати.

Погладжування по голові заспокоювали.

- Ти його лишив? - лице Індре посвітлішало, помітивши срібний перстень на безіменному пальці.

- Цінувати треба будь-який труд, так?

Погляд Кассіуса зупинився на порізаній долоні. Запала тиша. Тоді дівчина наважилася заговорити, повільно та винувато:

- Коли тіло зазнає болю, я хочу лишатися глибоко в собі, не відчувати нічого.. - видихнула, аби зупинити тремтіння голосу. - У мене це вийшло. Тоді й...

- Ти не зможеш вічно зачинятися всередині, це твоє тіло. Воно твоє, і ніхто не має права таке робити. Біль не лікується болем.

Раптом Індре вловила якийсь рух позаду чоловіка. Здивовано підвівши голову, побачила переливчасті крила породистого білого голуба. Великі пір'їни немовби виткані з мережива.

- Ти як? - запитав Кассіус.

- Ще не відпустило.

Дівчина зарилася носом у його груди, хвилювання потроху стихали. Музика у клубі закінчилася, проте обоє не бажали згадувати Рай у Пеклі, бодай рухатися. Лише споглядали за мерехтливими зірками, а ті за ними.