коли за порогом пекло

довжелезно безмежним змієм

вповзає підлогою протяг.

розсовує стіни, допоки

вони не звіються штипом

у темряву темних матерій.

і жалом -

три гострих леза -

болю, жалю і печалі...

тим жалом він трощить стелю!

і дах вибухає у простір -

у космос летять уламки

...і там,

у Всесвіті тому

створіння хвостаті гасають

на конях смолистих пекла

вершниками у кульбаках.

зривають пугами зорі

і скидують вниз зі свистом.

де їх підбирають,

складають у кошики верболозні

мелюзини,

лісниці,

мамуни,

одміни,

капуші

і морок, що манії дух зловорожий.

до млину ті кошики зносять,

жертовним дарунком

у шані

до ніг Млинаря висипають

злодійські вкрадені зорі.

простромлює їх він списом -

над огнищем з чорним димом

з зірок випарює мрію,

доки золою не стануть.

на жорна кидає камінні,

в смолу перемелює.

потім у пекло,

створінням хвостатим на радість

дощем висипає, смолою

з гігантського смолоскипу.

в ебенове небо вереск

і захват кувіканням, виском

до Млинаря лунають.

...нечисті темної вереск

аж до шпарин досягає

і люто холодом віє!

і довжелезним змієм

вповзає підлогою протяг

в нещільно причинені двері,

зі скрипом що хитані вільно......