Коли охолоне Земля

Мої почуття охолонуть коли охолоне Земля.

Коли місяць зійде з орбіти, коли у саду зів'януть квіти.

Коли сонце припинить кипіти, обертатися, гріти і нарешті зупиниться.

Десь тоді я забуду якого відтінку були твої очі: було це тепло літньої ночі чи спів солов'їв?

Десь тоді я забуду твій сміх, цей дзвін, що вдирається в душу та залишається там, і, мушу визнати, мені це підходить.

Як засяє чорна діра, я забуду твої слова, десь тоді.

Коли згасне остання зоря і наш космос поглине пітьма, я забуду твій дотик.

Коли всесвіту стане так темно, я подумаю: чи не даремно закохалась у вигин усмішки?

І тоді визнаю- розлюблю.

А до всіх цих подій, мені досить тебе й наших мрій.

Ти- моя зірка, що вказує шлях. І нехай буде тяжко і гірко, але я кохаю.

Тому ти моя, а я твоя. І цього не змінити хай би навіть схолола Земля, я обіцяю.