Сезон кохання

«Сезон кохання»

- Будь ласка, пані та панове! – Головуючий сезонного засідання злегка постукав по столиці дерев’яним молоточком, щоб звернути до себе увагу і припинити дебати між сезонами року, - сьогодні на порядку денному наступне питання! Його голос, як завжди, був тихим та впевненим.

Він поправив над головою сяючий ореол, посмикав вузькі манжети чорної мантії на зап’ястях і, як тільки побачив, що аудиторія його слухає, продовжив:

- Те, що я зараз запропоную, не повинно викликати негатив з вашого боку і це – не ваш конкурент, а навпаки – це можна буде потім назвати «підсилювачем сезонів».

- Кх-кх! – я сильно перепрошую, Ваша Світлість, але мені ніякого підсилювача не потрібно, я – досконала, - як завжди, гучноголоса із довгим білим волоссям, прозорими очима та у крижаній аурі навколо себе, почала сваритися Зима.

- І я завжди справляюся зі своїми обов’язками. Чи ні? Хіба людство не чекає весь рік тепло? – відкинула через плече довгі пасми із дрібних польових квітів Літо.

- Давай вже будемо відвертими, - підхопила виклик Осінь, - люди чекають тепло, а отримують спеку, а завдяки мені, - вона помахала перед собою широкими рукавами довгої помаранчевої сукні, щоб у судовій залі стало прохолодно, - нарешті, вони отримують вечірній комфорт, можливість дивитися на світ, не прижмурюючи очі від яскравого сонця.

- Давайте не будемо мірятися природною силою, колеги! Усі чекають мене, - усміхнулася своєю чарівною усмішкою Весна, - бо навесні оновляється все навколо і надихає на нові звершення.

«Стук-стук-стук» - знову своїм чарівним молоточком Головуючий припинив суперечки сезонів:

- Ви навіть не запитали головне?

- Яке? Яке? Яке?

- Мова зараз йдеться не про природні явища, якими ви керуєте. Мова зараз йдеться про кохання!

- Кохання… Кохання… Кохання… - це слово, наче відлуння пронеслося по залу.

- Ви, пори року, - продовжив Головуючий, - даєте людині ритм життя. Зима – вчить зберігати тепло. Весна – дарує пробудження. Літо – наповнює силою. Осінь – вчить відпускати. Але є ще щось, чого бракує вашому колу. Це сезон кохання. Кохання – це не просто почуття. Це особливий емоційний стан, коли людина ніби розквітає всередині. Вона здобуває натхнення, легкість і сміливість. Воно надає крила для нових звершень, робить світ яскравішим і сенсовнішим. У цьому стані навіть буденність сповнюється світла, а труднощі здаються подоланними.

Сезон кохання – це час, коли серце веде людину вперед, коли вона відкривається світу, довіряє, мріє і створює. І саме цей сезон здатен об’єднати всі інші: у ньому є ніжність весни, жар літа, глибина осені й затишок зими.

- А хто нас про це просить? – задала холодне питання крижана Зима, - чи треба це людству?

- Вибачте, пані, - звернувся Головуючий до присяжних вищого суду, - я забув увімкнути екран, - і натиснув кнопку пульта.

На екрані з’явився чоловік у білій сорочці, яка робила ще світліше і без того його блакитні та сяючі очі. Він весь випромінював неймовірне світло, якого не було в залі до його появи.

- Це – Захисник Кохання, - представив Головуючий Ярослава присяжним.

На другому великому екрані з’явилася дівчина у темно-вишневій сукні, та дуже короткою темною зачіскою, яка робила образ підлітком-бунтарем.

- Це – Звинувачка Кохання, - Головуючий познайомив присутніх в судовій залі із Ярославою.

«Стук-стук-стук» - після цього звуку молоточка сезонне шепотіння в залі припинилося.

- Надається слово Захиснику Кохання. Це він ініціював звернення до нашого правосуддя з метою створення Сезону Кохання – п’ятого сезону року, як підтримку вищих сил для людей, яку мріють і хочуть закохатися, але у них завжди чогось не вистачає: часу, впевненості, цілеспрямованості, - Головуючий повернув голову до великого екрану, який висів зліва від його величезного столу.

- Добрий день, Ваша Світлість. Добрий день, поважна спільнота. Добрий день, Ярослава, - звернувся Ярослав по черзі до усіх присутніх, - Відверто, досі не розумію своїх опонентів щодо заборони створення сезону Кохання для людей, - пристрасно та водночас виважено промовив Ярослав, - хіба кохання не найбільший ресурс людини? Кохання надихає на творчість і великі справи. Воно лікує душу, робить сильнішим. Завдяки коханню народжується життя, а отже – це сила, яка несе сенс, - він говорив пристрасно, натхненно, виважене. Говорив так, ніби промова йшла від серця, - Створивши додатковий сезон, сезон Кохання люди отримають величезний бонус. Цей сезон своєю атмосферою буде надавати людям віру та силу своїх почуттів, щоби життя наповнювалося світлими та сяючими фарбами…

- Ваші п’ять хвилин вичерпано, будь ласка, стоп, - зупинив Головуючий позивача і повернув голову до екрану, який висів напроти Захисника Кохання, - Вам слово, Ярослава, - надав дозвіл на промову прокурорші у цій справі.

- Добрий день, Ваша Світлість. Добрий день, пані присяжні. Добрий день, Захисник Кохання, - я проти витрачання ресурсів на цей проєкт, - її голос прозвучав, як виклик.

- Ти знаєш, що кохання в’яне, як твої листя, - звернулася вона до Осені.

- А Ти, Зима! Скільки разів ти була свідком самотності після цієї любові?

- Кохання приносить ревнощі, зради й втрати. Через кохання люди втрачають розум, руйнують сім’ї, навіть починаються війни. Воно нетривале: зранку – кохають, ввечері – ненавидять, завтра — забувають.

- У Вас, пані прокурорша є докази цих злочинів? – Головуючий перервав спіч Ярослави.

- Звичайно! Просто факт із історії! – дівчина посмикала чорний комірець на своїй сукні, начебто він заважав їй дихати, - Троянська війна розгорілася через жінку — прекрасну Олену. Вона була дружиною спартанського царя Менелая, але троянський принц Паріс викрав її. Далі, - Ярослава підняла угору вказівний пальчик, - Менелай, зраджений чоловік, закликав інших грецьких царів собі на допомогу і розпочалася десятирічна війна між греками та троянцями. Тобто, фактично причиною війни стало кохання та пристрасть.

- Ваша честь! – Ярослав підняв руку, - можна уточнення?

Головуючий мовчки кивнув.

- Щодо війні між греками та троянцями. Це – лише міф. Надайте, будь ласка, пані Ярослава, докази, що війна розпочалася через кохання.

Прокурорша почала нервово покусувати вуста.

В залі створилася тиша.

- Не треба тягнути час, - вступився за кохання Головуючий, - доказу цього не існує.

У кріслах присяжних в очікуванні розв’язки сиділи чотири пори року. Осінь поправляла шарф, Зима дивилася холодним поглядом, Весна нетерпляче крутила квітку в руках, а Літо всміхалося сонячно, але з недовірою. Прокурорша щойно завершила промову про небезпеку кохання. Настала тиша.

Головуючий:

— Захисник, ваше останнє слово.

Ярослав робить глибокий вдих. Його голос спокійний, але сильний:

— Так, кохання приносить біль. Але скажіть, поважні сезони року, чи є хоч один із вас, хто не знає, що біль — це теж доказ життя? - поглядом обводить усіх.

Без зими ми не цінували б весну. Без ночі — не чекали б світанку. І без кохання — чи знали б ми, що таке справжня радість?

Весна тихо киває, але мовчить.

— Пані Ярослава, припускає, що через кохання починалися війни, — продовжує Ярослав. — Але ж і пісні, і вірші, і міста, і мости, і подвиги народилися теж завдяки йому. Кохання — це не ворог, а вогонь. Його можна використати для руйнування, але ж можна й для світла.

Літо схиляє голову, ніби погоджуючись.

— Ви — сезони. Ви вчите людей жити в ритмі природи: змінюватися, чекати, розквітати, збирати плоди. Але кохання — це єдиний ритм, що звучить крізь вас. Воно приходить і взимку, і восени, і влітку, і навесні. То чому ж не дати йому власний простір? Чому не визнати його так само вагомим, як вас?

Зима стискає руки, але не заперечує.

— Я не прошу створити утопію. Я прошу лише визнати правду: кохання було завжди. Просто ви його не називали сезоном. Настав час. Бо без кохання всі інші сезони — лише календар, а з ним — вони стають історіями людських сердець.

Головуючий нахиляє голову:

— Присяжні, ваш вердикт?

Чотири сезони обмінюються поглядами. Потім Осінь підводиться:

— Ми довго сперечалися. Але сьогодні ми визнаємо: п’ятий сезон має право на існування. Це - Сезон Кохання.

У залі чути зітхання, усмішки, навіть сміх. Ярослав аплодує.

Тепер Світ стане обертатися інакше — бо між снігом і квітами, між літом і дощами буде Сезон Кохання…

Ярослава прокинулася з відчуттям, що щойно повернулася з важливого засідання. Судова зала зникла, але слова про п’ятий сезон ще відлунювали в її голові. Вона лежала кілька хвилин нерухомо, дивлячись у стелю, і раптом усміхнулася: так, може, кохання справді заслуговує на власний сезон — не календарний, а людський.

«А що, як він починається тоді, коли ми самі відкриваємося? — подумала вона. — Не з весною, не з осінню, а з бажанням. Бажанням кохати і бути коханими».

На календарі – перше вересня, згадала дівчина сьогоднішню дату.

Вона підвелася з ліжка, розтріпала пальцями своє коротке темне волосся, розсунула фіранки й впустила світанкове світло до кімнати. Сонце торкнулося її обличчя, і дівчина відчула щось нове — ніби в ній народжувалася власна весна. Цікаво, що ця весна – в осені.

Ярослава глибоко вдихнула й відчула, що це і є той перший подих п’ятого сезону — Сезону Кохання, який не записаний у календарі, але народжується в середині неї.

Може, саме цього мені бракувало? — подумала вона. — Не вірити у випадкові збіги чи невдачі, а створювати власну атмосферу?

Може час настав спробувати ще раз?

Вона відповіла собі усмішкою і пішла варити каву.