Епос про брехливого блазня, чия жертовність перетворила життя в театр
Перше знайомство з брехнею у дітей, але й у богів також, відбувається в ранньому віці, коли світ ще не спроможний оговтатися від їхнього божественного народження. Так і блазень любив недоговорювати, аби побешкетувати. Він збрехав матері, що вже виріс, аби самостійно гуляти, що ця вигадка перетворилася в правду. Молодий бог став на власні ноги вперто й сильно і пішов шукати пригоди.
Блазня брехня не лякала, адже він не вважав її за зло. Від чужих слів суть речей не змінювалася, якими б солодкими ті не були. Кредо спонукало його гуляти містами, збирати знання та плітки, бачити те, чого не помічали дорослі, а потім успішно видавати чуже за своє. Відтоді пішли легенди, що маленький могутній і спритний бог був заступником отар, посланцем богів, провідником душ померлих, покровителем мандрівників і торгівлі.
Якось доля познайомила його з Сонцесяйним, давши шанс здобути правду серед океану брехні. Той бачив його наскрізь, знав кожен наступний крок і чудово розумів. Двом блазням поміж серйозних королів та королев було разом приємніше. Утім, лихий язик не знав, як припинити творити байки. Ба навіть молодий бог сам не міг розпізнати чужих злих намірів, постійно потрапляючи в тенета ворожнеч.
Одного разу до нього навідалися пави, чиї солодкі голоси розповіли про спосіб, як повернути втраченого друга. Блазень повірив, що той зник через його видумки й зажадав здобути назад довіру. Йому довелося викрасти дорогих корів. Загравши на кітарі, чиї струни були кишками рогатих, він привів їх на Олімп, обіцяючи широкі луги з густою й соковитою травою. На жаль, не знав він про те, що веде стадо на скотобійню.
Знову обман зруйнував усе. Громовержець прикликав сина до своїх покоїв, де той побачив знедолену матір, яка зазнала наруги через нього… Батько заприсягся, що за кожну брехню той змушений заплатити жертву. Як дар, він отримав крилаті чобітки, аби встигати виконувати кожну дрібницю, бути водночас всюди й ніде.
Він щиро не розумів, чому інші лютують… Хіба ж блазень раніше не жертвував? У дитинстві покинув матір, яка жила бідно й ховалася від злодіїв, аби допомогти. Приділяв кожну хвилину для розповідей про діяння людей, почуті мимохідь. Віддав двох подарованих другом корів, таких теплих серцю, аби створити кітару, яку той забрав згодом. Виявилося, аби бути любимим цього недостатньо.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!