Кленове серце

У тиші, де листя падає повільніше за думки, народжується історія, що пахне кленовим соком і дотиком пензля. Вона, як подих між словами, як світло, що лягає на щоки в останній теплий день. Тут зустрічаються двоє: не випадково, не назавжди, але достатньо, щоб змінити ритм серця. Прогулянка крізь золото і тінь, де кожен погляд картина, кожне мовчання, зізнання. Воно не питає, не пояснює, лише веде крізь осінь, крізь себе, до того місця, де навіть найтонший лист здатен зберегти тепло.