Лиманниця
Маюха, з якою зустрічається Даня — дівчина дивна та дикувата: з птахами вонм розмовляє, звірі до неї так і линуть. Але розпитувати не можна, такий договір. Тож Даня чесно тримається, аж доки одного світанку на сільський цвинтар не залітає зовсім інший «птах».
916177
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
14.09.2025 10:29
До частини "Лиманниця"Дуже дякую! <3
⋯
12.09.2025 19:55
До частини "Лиманниця"Спойлер!
Лиманницям теж до консерваторії можна. І раз Данька живий-здоровий, то не ссала вона його кров. Ніц та баба Шура не знає.
А Майка - молодець. І якщо довірилася, значить, любить.
І трохи зауважень:
Чапля же відлетіла, коли Майка на спину плюхнулася. Коли встигла повернутись?
А ще: розміри чаплі уявляєте? Якщо воно сяде комусь на маківку, то людина не з доброї волі завалиться
⋯
12.09.2025 22:06
До частини "Лиманниця"Спойлер!
Баба Шура, звісно, байки розповідає, але природу нелюдську все ж відчула, так.
Розміри чаплі я не тільки уявляю, я її майже з натури писала. Вона приблизно з чайку, тільки ноги довші і дзьоб. Принаймні саме така чапля.
А де хто куди повернувся? Щось геть не можу зрозуміти.
⋯
13.09.2025 12:13
Спойлер!
Це якийсь підвид чаплі, треба уточнити тоді, який, бо так-то вони більші
Чапля відлетіла, коли лиманниця шубовснула на спину
Але на цвинтарі б'ються коти та ворона, а Даня ще і про чаплю думає, а потім вона вже і поруч - повернулася?
⋯
13.09.2025 14:37
До частини "Лиманниця"Спойлер!
А, в самому фіналі. Ну, прилетіла чапля, знайшла свою майку. Скоріше за все, на поклик її магічний з'явилася, коли та чаклувала й танцювала.
Про розміри подивилася: так, ви праві, дійсно бувають доволі великі, просто я писала про ту, яку сама бачила, надто не замислюючись. Це, мабуть, чепура мала (знайшла у Вікіпедії). Але чи треба це уточнювати в тексті? Даня точно не орнітолог, йому це просто чапля. :)
⋯
14.09.2025 09:19
Спойлер!
Краще уточнити, що чепура мала
⋯
14.09.2025 10:31
До частини "Лиманниця"Спойлер!
Я подумаю, як натякнути на розмір, щоб не прямо в лоба. Дякую.
⋯
12.09.2025 18:59
Чудове оповідання! Чимось мені на гравюрю схоже - намальовано тонкими яскравими штрихами. Починаючи від чаплі. І так іноді теж хочеться закричати "Поверни те, що приніс тим, хто послав!"
А щастя - його можно і далеко шукати, а можно і тільки руку простягнути і вдивитися поруч
⋯
13.09.2025 12:14
Так у нас і закляття таке є:
Тривого, тривого,
Перейди до таганрогу,
З тагангору до пітера,
З пітера на бункерського пі.......
⋯
13.09.2025 14:42
Хороше закляття, будемо далі чаклувати!
⋯
13.09.2025 18:32
Мені у "Нейронного гупача" дуже подобається ця пісня
https://www.youtube.com/watch?v=bfxgIPg2IC0&list=RDbfxgIPg2IC0&start_radio=1
⋯
13.09.2025 20:57
Ай добре! Просто крик душі!
⋯
13.09.2025 14:41
Дякую, серденько! За порівняння з гравюрою окрема дяка, дійсно, мені ж щось таке і хотілось зробити, але я б це сама не сформулювала! Ось хиба що інтуїтивно оформлення обираючи.
⋯
12.09.2025 18:49
До частини "Лиманниця"Ех, пощастило Данькові! А щастя поруч, якщо його розгледіти)
⋯
12.09.2025 22:08
До частини "Лиманниця"Саме так, інколи достатньо очі розплющити. Може, воно взагалі в плескоті хвиль під ногами.
⋯
