Карпатський
Ховаючись від всевидющого ока місяця під зеленою тінню, похитуючись, брела тендітна постать зі свічкою, вогник якої, знесилений боротьбою з мороком, от-от мав згаснути у задерев'янілих від холоду пальцях. Треба всього лише пройти давно вивченою на пам'ять звивистою стежкою через гай і довіритись медовому світлу вікон. Але затьмарені втомою очі зрадливо заплющились, а тіло, зморене кількома годинами ходьби, зламаним деревцем похилилося вперед. Хилилося, поки нарешті не впало на вологу землю. Темрява ожила; зашепотіла листям, завила вовком у соснах, шелестом крилець колихнула непорушну гладь повітря . Карпатський ліс м'яко огорнув дитину важкою трав'яною ковдрою, присипав облетілим цвітом чорняву голівку. Спи, дитя. Скоро ти станеш його частиною - смерекою, чиє густе плетиво гілок стане для когось захистом від зливи, а для когось- порятунком від убивства.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!