Лихий хижак

Каламутні плями в очах,

Із печери лютої, як брами,

Ніби зморщений лихий хижак,

Стрімголов кульгаво виповзаю.

Серед лисих постатей — думок

Опиняюсь у сивому храмі,

Де розведений русалками ставок

Розливається в туман й зникає.

Випадково загубивши слід

У безодні страхітливих ночей,

Закарбовуючи свій заповіт,

Я спіткала тінь і стала гостем.

Загоювались рани на вустах,

Я ховалась серед голограми.

І, немов зморщений лихий хижак,

Виповзала з печери лютої, як брами.