І знову ніч, і все по колу

Баси наповнюють кожну клітину тіла, тремтінням пробігаються по шкірі, вкриваючи її мурахами. Все тіло — натягнута мембрана, яка відбивається в такт ударам барабана. Біт вривається в кров наче доза висококласного допінгу, а десь в надрах народжується і рветься назовні голос, перетворюється на звуки. Звуки складаються в слова. Речення. Куплети. Музика — в ньому. Він — музика. Напруження. Збудження. Екстаз. Він розривається на частини. Розчиняється в цій музиці. Розлітається звуковими хвилями.

А вони підхоплюють його. Ловлять і всотують у себе, як декілька годин тому дорогий алкоголь. Він відчуває, як проникає в їхні тіла й затуманені думки, проникає в їхню кровоносну систему. А вони, наче енергетичні вампіри, поглинають, поглинають і поглинають його. Та натомість віддають йому свої протонні заряди. І він хапає їх не задумуючись. Заряди літають у повітрі, мікроскопічні частинки зіштовхуються, відштовхуються і вдаряють. Та ніхто не зважає на цю дифузію. Всі тремтять від напруження. Збудження. Екстазу.

І раптом з цього світу темряви й рваного світла, світу обрисів і силуетів їхні погляди вихоплюють один одного. Розпалених. Сп’янілих. Тих, хто розчиняється, розпадається і розлітається. І крізь залу вони магнітно тягнуться поглядами. Спокушають — тілами, губами. Роздягають — очима, голосами. Два найпотужніших заряди. Палаючі смолоскипи енергії. Напруження. Збудження. Екстазу.

Вони губляться в тінях. Кохаються у кутках, ледь схованих від чужих очей. Палають. Паленіють. Шаленіють. Вона випромінює спокусу і пристрасть, він — порушення всіх правил і свободу. Її запах — Givenchy та алкоголь, його — Winstone та сценічний дим. На її шкірі — порошок кокаїну, на його — солоні крапельки поту. Він притискає її до стіни, стискаючи стегна. Вона сильніше впивається нігтями в його спину. Їхні дихання сплутуються, змішуються, зливаються. Їхні стогони тонуть у бітах і басах. У гучній музиці.

Він повертається на сцену. Під софіти. У звичний ритм барабанів і звуки гітар. Вона пропадає в тінях, розчиняється серед силуетів. Зникає.

Ніч триває. І знову все по колу. У нього — бас і біт. У неї — віскі-кола й «сніг» зі столу. До закипання крові. До зламу волі. До нестерпного бажання. До нездатності протистояти жаданню. До ломоти в тілі. До електричних розрядів на шкірі.

Вона знову в центрі танцполу. Щоб її порвали бас і біт. Щоб він заблукав, затонув, загубився, потрапивши в її світ.

За розмитими плямами світла й тіней, за вітринами, вивісками і запітнілими вікнами таксі. Повз стіни з бетону. Повз центр та спальні райони. Крізь приспаний мегаполіс. Мчать в невідомість. В її пентхаус з видом на Майдан.

Де він впечатує її в стіну поруч з татковим портретом. Де вони кохаються на дубовому паркеті під тихий шепіт таткових у шафі скелетів. У квартирі, що нагадує радше притон, ніж дім, їхні стогони заповнюють пусті кімнати. Так голосно, ніби вони поставили собі за мету розбудити всіх.

Вони кохаються так, наче сумували один за одним роками. Наче кохають один одного до сивого волосся, до самої смерті, до божевільної нестями. Наче кохають один одного першу й останню ніч у житті. Наче не кохають один одного взагалі.

І не важливо, що її рідний дім — столиця, а його — маленьке містечко у віддаленій області. Що вона з дитинства була оточена батьківською любов’ю та увагою, а він знайомий з батьком лише заочно. Що вона завжди в центрі уваги, оточена друзями, а він бореться за своє виживання. Що його прихисток — музика, а її — кокаїн.

Свобода обох ілюзорна. Фікція, в яку обидва хочуть вірити. Він залежить від їхніх грошей, вона залежить від свого татка. Він лялька в руках продюсерів, вона — в руках фальшивих ікон і їх клонів. Він обличчя продукту, який продають, а вона на чужому фоні губиться серед світів і не має дороги. Вона живе на своїй планеті, де всі мешканці — такі самі люди-силуети. Хоче поваги, хоче любові. Але вона ніхто. Навіть для нього. Навіть зараз. А він давно втратив віру в щирість, в любов і у вірність. Врешті-решт за сімома замками ховає і нікому не відкриває своє спотворене «я». Сьогодні він ходить краєм дуже тонкого леза, кохаючись з донькою продюсерського боса. Вона знає, що їй батько дозволить будь-яку примху, але йому не подарує цього ніколи.

Але вони спалюють один одного дотла. Залишають вогняні мітки на тілах. Кохаються ніби на зло усім. Це їх пластмасова любов за невідомі бонуси.

Та ранок знову невідступно закрадається в місто. Будить сонний від похмілля мегаполіс. Ховає усі нічні таємниці під масками буденної брехні. «Правду знають тільки Бог і нічні таксисти».

Знову була ніч, яка жодного з них не зробила щасливим. Знову буде день, який не принесе нічого нового в їхні життя. Тихими кроками ранок прокрадається до її пентхаусу, стає свідком зім’ятої постелі. На балконі вона всотує в себе його туманну сірість, а в коридорі він, одягаючи пальто, розчиняється в тінях. На цьому закінчується їхня спільна історія. І навіть якщо їхні шляхи колись перетнуться знову, обидва прикинуться, ніби їх ніколи й нічого не поєднувало і поєднувати не могло.

І життя буде йти по колу: чергова ніч, в неї — знову віскі-кола, в нього — нові event hall’и й мікрофони. Й нова пластмасова любов. За бонуси. У мегаполісі.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
--
30.04.2023 16:05
До частини "І знову ніч, і все по колу"
Спойлер!
Міська романтика — пластмасове кохання з присмаком наркотиків, тютюну та алкоголю. Гарно написано, чуттєво, але погоджуся з попереднім коментатором, хоча б 16+ на текст поставити вартувало б.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Dafna Ringer
    11.07.2023 12:37
    Спойлер!
    дякую. Чи то я пропустила, чи то тоді ще не було цієї штуки, коли я додавала текст на сайт... в будь-якому разу слушно, вже виправила)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • (користувача видалено)
    27.04.2023 03:00
    До частини "І знову ніч, і все по колу"
    Спойлер!
    Гарний стиль написання і ідея подачі твору. Мені сподобалося. Щоправдва, я б рекомендувала задуматися над віковими обмеженнями, адже алкоголь, наркотики...
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше