Пісня про кінець

Все скінчено — це твої слова,

І на них я приречений.

Не сподівайся ти ні на що більше,

цього не буде.

Але я буду, я буду молити

Це небо осіннє похмуре.

Я буду писати вірші й сподіватись,

Що одного дня захочеш ти

Знов закохатись.

Я вірю, і вірою тою живу —

Ця віра це все що дає мені сил.

Ох мила моя, я ніколи так сильно

Не вірив, і не любив.

І не кохав я нікого й нічого,

Не знав що так можна.

Про те зараз знаю — й кохання це

Зсередини мене з'їдає.

Я вірити буду — поки живу,

І поки усі тії спогади я бережу.

Благаю вернися до мене кохана,

Я все на вівтар покладу.

Лише прошу, не лишай мою душу

Блукати по пустці цій сірій одну.

Я для тебе і зірку зніму,

Філософський камінь знайду.

Бо кохаю, так стрімко і палко,

На всьому безмежному світі,

Лише тебе я одну.