Яскравий дощовий жовтневий день
«Дощовий день»
Чи є той божевільний, що обожнює дощовий день? Можна не показувати знаю, що то я. В дитинстві так склалось, що кожне перше моє вересня в школі було дощовим днем. Я його від усієї душі ненавиділа. Бо він не мав барв. Сірий буденний день із затхлістю в повітрі, який неможливо було стримати. Вересень завжди чудово поганив, як настрій, так і яскравість життя. Допоки не приходив контрастно різнокольоровий жовтень.
Настала та сама улюблена дощова жовтнева пора, коли зайдеш до кавʼярні вибереш столик біля вікна й інстаграмно милуватися будеш видом по ту сторону скла. Ось дівчинка років 15-ти одягнена в стильне бежеве пальто в руках телефон та парасоля й посмішка з осяйним поглядом. «Перше кохання написало». О, а тут бабунька пробігає з йоркшером під руку, щоб дощ не намочив їх, ще такі смішненькі трішки. Вітер піднявся трішки й куйовдить їм гривки, що я аж поперхнулась від смішку. Знаю, нечемно, але, то так мило-смішно було. Ой, а який гарний молодий чоловік стильно одягнений та ще й капелюх циліндр. Ого, схоже, що зйомка фільму якого ти баʼ, а можливо це, той, що подорожує в часі? Ні. Бачу людей біля нього, які клопотяться та камеру. А шкода.
“Ку-ку” - виплигнула з годинника зозуля.
“І скільки ж мені залишилося жити? Скажи мені, птице!” - сказала це й далі продовжую споглядання у вікно й краєм ока примітила того ж молодика. Злякалась тому що сказала це в голос із замрієною посмішкою на обличчі. Моторошне видовище схоже. Ооо, ні-ні, він йде сюди. Серце випригує з грудей. Можливо пройде мимо. Я помилилась.
- Привіт, я тут випадково натрапив на якесь чудернацьке видовище, дівчина в кавʼярні з посмішкою на вустах з мрійливим поглядом у вікно питається у зозулі з годинника скільки їй лишилося жити на цім світі.
- Вітаю! За це щиро прошу пробачення за схильність бути далекою від сього світу.
- Мене звуть Велес. Так, привіт дивакуватий я. Батьки були трішки схиблені в релігії словʼян. Хоча й дивно в сучасності мати це імʼя, але воно мені чимось допомагає.
- А я Лада.
- Що ж батьки твої вміло підібрали імʼя доньці. Лада - богиня краси. Й до того ж також словʼянська.
- Ой…
- Не переймайся заскочив замовити кави й трішки зігрітися, а час провів дуже гарно. Дякую тобі, Ладо, за цю бесіду. Хоча й була вона недовгою.
І з такою ж легкою ходою підібрав своє замовлення з кавою та вибіг до людей, що чекали його назовні.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!
Артур Сіренко