Та й таке

Лінус ніколи не хотів бути програмістом. Та й не знав він, чесно кажучи, ким взагалі хотів бути. В 32 роки він вже перестав рахувати всі свої місця роботи, та це не дуже його хвилювало. "Хто стабільний – той вже сивий" – повторював він кожен раз дзеркалу у ванній кімнаті, та сміявся з декількох сивих волосків у своїх кучерях. У чому Лінус точно був упевнений – так це в тому, що йому дуже подобається смачно поїсти та випити пива з друзями. На теперішній роботі платили добре, програмування він знав ще зі школи, тож почував себе, як він казав, "по кайфу".