Дівчино моя, я ридав над долею своєю...

Дівчино моя, я ридав над долею своєю;

З кожним присмерком – журба і все тяжче з нею...

Знаю, знаю – незабаром, на заході дня,

Понесуть мене із плачем – спочивать щодня.

Ти побачиш із віконця саван білий мій,

І затиснеться від смутку погляд твій сумний.

Дівчино, я плакав і ховав палкі слова..,

Та застигли сльози в перлах, мов сама весна.

Я з нанизаних коштовин низку склав тобі,

В пам’ять днів моїх пройдешніх – одягни собі.