Бінго на Арсенальній

Все гарне колись скінчується. Я пропрацював в Бінго рік, але наступний Новий рік вирішив зустрічати з дружиною та сином. Причому не в столиці України, а біля самого Чорного моря. Тоді я вже гарно став на ноги, непогано заробляв та міг собі дозволити орендувати клуб на цілий день, щоб влаштувати прощальну вечірку.

Я прийшов трохи раніше, щоб простежити розстановку столів та прибуття гостей. Звісно горілку купляв на оптовому ринку, бо ціни на оковиту в Бінго були космічні. Гендиректор клубу подарував мені на згадку про роботу в нічному клубі справжню козацьку шаблю.

— Тримай, козаче, - сказав він мені, протягуючи реліквію, і все це було наче в старовинному фільмі.

В цей момент двері в кабінет директора напіввідкрилися, але в ту щемку мить, коли вони почали повертатися назад, я ледве встиг помітити Оленку, з якою ми на початку моєї роботи часто любили займатися коханням. Мені в цей момент, коли майже всі друзі зібралися за столом не тільки захотілося запросити її до столу…

— Вибачте, друзі, я на хвильку, - випалив я та побіг за своєю коханкою, не вбачаючи в цьому прояві ані крихти неповаги до гостей.

Коли я її наздогнав ми пристрасно обійнялися, швидко побігли до кабінету електрика, який служив нам за притулок весь цей час. Я почав швидко знімати з неї одяг в перервах між пристрасними поцілунками. А вона стягувала з мене ремінь, який все ніяк не хотів відпустити мої штани.

— Ти мабуть скучив, - казала вона та звабливо водила язиком по моїх губах, спускаючись все нижче та нижче. А коли дійшло до справи вигнула тіло наче гітара та застогнала, ігноруючи загрозу бути застигнутою на гарячому штатним електриком.

Секс був чудовим: спонтанним та пристрасним. Ми торкалися одне одного неспішно смакуючи відчуття. Наші тіла робили весь процес схожим на гімнастичні вправи, але набагато приземними. За кілька хвилин ми залишали приміщення, де тільки-но передавали енергію, і на наших обличчях сяяли нереальні посмішки.

Коли ми йшли до кабінету директора нам назустріч вийшли постійні клієнти волейболістка Ганна та її молодий чоловік Гліб. Вони радо з нами привіталися і пішли танцювати, міцно тримаючи друг друга за руки. Вочевидь, між ними зараз було взаєморозуміння. Ганна тільки повернулася з чемпіонату Європи з пляжного волейболу, а Гліб став співвласником мережі брендового спортивного одягу.

Коли Ігор та Оленка повернулися за стіл, там тривало святкування.

— Як жаль, що ти їдеш додому, - з келихом в руках казала промову бухгалтер Тетяна Дмитрівна, а потім додала. — З тобою я завжди почувалася надійно та спокійно.

Серед гостей, яких я запросив на свято було молоде подружжя Макс та Леся, яка вже поміняла прописку з Чернігова на Київ. Всі радісно гомоніли та згадували смішні випадки, які часто траплялися під час моєї роботи в Бінго.

А коли я востаннє вирішив пройтися по клубу, неочікувано побачив шпілера Валеру, який програв таки «однорукому бандиту» свої останні 500 гривень.

— Ігор, - дай мені тисячу гривень, я за півгодини все відіграю? – звернувся він до мене, але я тільки відмахнувся від такої привабливої перспективи.

А коли вже під’їхало таксі, яке мало підвезти мене до вокзалу на Чорне море, переді мною раптом наче з-під землі виник мажор Миша, який за словами знайомих перетворився на престижного столичного адвоката.

— Миша, - радісно вимовив я. — Всі мої справи в цьому клубі закінчено, тому тримай 2 тисячі гривень. Купиш собі м’яса по-французські чи шашликів.

Його відповідь розтанула в шумі вечора, який знову кликав киян та гостей столиці святкувати Новий рік!

…До речі, існувала певна теорія стосовно того, чому саме цей клуб мав назву Бінго. Його головний орендар - Сергій Трекутников, колишній боксер та досить азартна людина, пару років тому разом з дружиною мандрував у Великій Британії. Лондон вразив колишнього спортсмена не тільки кліматом та постійними дощами, хоча місцева мряка і була ледве не головною принадою ситого капіталістичного життя.

В перервах між оглядом Біг-Бену на березі Темзи, зміни варти біля офіційної резиденції британських монархів – Букінгемського палацу, фотографування в відомому Музеї воскових фігур, що носив ім’я Мадам Тюссо, він вирішив пройти по лондонським пабам та подивитися як розважаються місцеві мешканці. Завітавши в один з барів, випив кілька келехів дуже відомого на весь світ пива Гинес і темного Портера, посмакував ростбіфом та копченою рибкою.

А в перервах між подачею напоїв та блюд, побачив, як за кількома столиками, які були поруч нього група людей похилого віку азартно грає в гру на кшталт лото: білі кульки крутилися в невеличкому барабані, в той час як лондонську пенсіонери тримали в руках чорні планшетки, куди потрапляли шарики. Після цього на білих карточках викладалися різнокольорові фішки.

Капіталісти робили все азартно та затято, швидкі пальці переміщували кульки до планшеток, кульки поступово заповнювали карточки, тому цифри поступово заповнювали цілі лінії. В момент, коли відповідний рядок був заповнений, власник мав викрикнути Бінго та зняти банк – це така тарілочка, де лежали монети, які збиралися на початку гри як внесок для підвищення стимулу для виграшу.

Пенсіонерів було багато, грали вони із захопленням, грошей не жалкували, бо за своє життя у Великій Британії накопичили їх досить багато. Монети завантажувалися в целофанові кульки, а потім у власні авто, щоб доправити багатство додому. Обличчя сяяли задоволенням від гри, а їхнє оточення раділо тому, що дідусі та бабусі мали змогу в конкурентній боротьбі, зібрати монетні трофеї докупи та стати прикладом для тих, кого сьогодні зралила вдача.

Власники пабів, всіляко сприяли подібному проведенню вільного часу. Адже, по-перше майже всі гроші залишалися в клубі, а сама гра слугувала певним шоу, яке розважало відвідувачів. Подивившись на все це Трекутников вирішив повторити такий досвід в клубі, який незабаром мав орендувати. А коли виникло питання про те, як назвати його «паб» в центрі Києва, довго не сумнівався, та назвав «Бінго» на честь гри, яку побачив за кордоном.

На початку запуску в орендованому клубі поставили кілька екранів, бо очікували, що в Бінго будуть грати десятки людей. За задумом організаторів учасники мали бачити як білі кульки з номерами міняють траєкторію в барабані на кількох локаціях. Але, постійним відвідувачам бару, ця гра не дуже сподобалася.

Серед фаворитів залишилися ігрові автомати , міцний алкоголь цта дискотеки, організацією яких займалися майбутні адвокати, юристи, торгові представник та помічники народних депутатів та аташе закордонних посольств, які сьогодні саме в Бінго святкували Новий 1998 рік.

Після парочки чарок міцного та коштовного алкоголю мажори вирішили піти на вулицю посмалити. Вогниками вночі горіли коштовні імпортні бренди, "Marlboro", "Chesterfield" і "Bond Street".

Палили вони довго, за цей час на вулиці вже стало світлішати, поодинокі перехожі та мешканці Печерську виходили на балкони та на вулиці, дивлячись як сніг падає на тротуари, заповнює пусту проїжджу частину, яка нагадувала пустелю без піску зі слідами відбитків ніг перехожих, схожих на сліди звірів на кшталт вовка чи ведмедя.

Зграйки молодих дівчат, гарно одягнених та з запахом коштовних духів невпевнено просувалися до викликаних заздалегідь таксі, натомість чоловіки ховалися в Бугатті та БМВ останньої моделі чи МерседеТеслі з модними електричними двигунами.