Залишаючи сліди

— 12.55. Вітаю в грі. Відтепер зміни незворотні. Учасники, які не пройдуть випробування, зникнуть. Удачі, − невисока русява дівчина закінчила читати й простягнула телефон. — Ось. Це перше повідомлення. Я отримую завдання щодня. Спочатку вони тішили. Треба було вимити посуд шампунем для волосся, або купити торт для вуличного музики. Це веселило і погроза у першому повідомленні забулася, але з часом завдання ускладнювалися, вимагали часу та зусиль. Мій хлопець, Олег, ми з ним посварилися. Він бачив, що зі мною щось коїться, проте не розумів, що саме, а я не могла наражати його на небезпеку, − Оксана заплакала. Сльози змивали косметику, яка залишала брудні сліди на щоках.

— Будь ласка, візьміть серветку. Розумію ваш стан, але не зможу допомогти, якщо будете рюмсати. Сконцентруйтеся, — чоловік з блідим обличчям сидів у шкіряному кріслі та уважно дивився на дівчину, яка мостилася на краєчку стільця.

— Почну з початку. В мене було все добре, але часом здавалося, що якось занадто, — вона на мить спинилася, добираючи слова, — прісно. Почувалася «сірою». Не траплялося визначних подій, тріумфів, чи хоча б поразок… Ви розумієте про що я? Коли б довелося написати автобіографію, там не значилося б нічого, крім нудних типових фактів. Ця думка мучила. Як навмисне, в стрічці ФБ почало з’являтися все більше постів, як люди кудись подорожують, займаються цікавими речами, виграють змагання, підкорюють вершини, вчаться керувати літаками... І разом з тим постійно спливала реклама. Світлина дівчини з таким, як це сказати, проникним поглядом. Відчувалося, що вона багато бачила, її життя не пусте. Слоган приблизно такий: «Хочеш яскравого насиченого життя», або такий: «Прийшов час змінитися». Я подумала, що рекламують тренінги особистісного зростання. Коли перейшла на сторінку, все так і виглядало. Обіцянки змін, яскравого життя, переходу від мрій до реальності, тож підписалася. Першим прийшло це повідомлення. Воно трохи здивувало, але я вирішила, що це якийсь особливий інструмент впливу.

— Ви пам’ятаєте дату реєстрації в цій програмі?

— Так. Мій день народження, отже, минуло два місяці.

— Ви відповіли на моє запрошення, тож, напевно, ситуація зайшла далеко.

— Так. Я розійшлася з хлопцем, фарбуюся мов відьма, вбила власного кота. Та це все ще не так страшно, як моє сьогоднішнє завдання. — Промовивши, дівчина здригнулася. Її обличчя бліде та незворушно-лякаюче обличчя нагадало японську маску. Вона глибоко вдихнула і дістала з кишені скальпель.

— Що ви збираєтесь робити?

— Виконаю завдання. Мені потрібен людський палець. Ваш підійде, — очі Оксани зблиснули. Вона впритул наблизилась до чоловіка.

— Попрошу, не робити цього. В мене не згортається кров. Я помру від кровотечі.

— Ви все одно повинні померти. Ваше життя нічого не варте. Нудне сидіння у квартирі під монітором. Кому і навіщо ви потрібні? Сміття на дорогах історії. Тільки ті, хто здатен на вчинки, гідні жити, — з цими словами Оксана замахнулася скальпелем.

Раптово її руку перехопили та заламали назад. Вона зойкнула, спробувала викрутитися, але новоприбулий вправно застібнув наручники на її зап’ястку, силою відтягнув її в бік, всадив на вільне крісло та пристебнув до бильця.

— Олег, якого біса, що ти тут робиш?

— До тебе в мене теж багато запитань. Стасе, як ви? Я сидів в схованці до останнього, але мені здалося, що Оксана перейшла критичну межу.

— Дякую. Ти все правильно вчинив. І, напевно, жадаєш пояснень?

— Це те, чого я прагну останні кілька місяців.

***

Не звертаючи уваги на принишклу дівчину, Стас почав говорити. Олег уважно слухав, вмостившись на дерев’яному стільці та намагаючись не дивитися на свою колишню кохану.

— Передісторію ти вже знаєш. Я побачив зміни в аватарі Оксани, з якою випадково потоваришував на ФБ, і вирішив дізнатися причини. Тож прослідкував її зв'язок з одною закритою Групою, яка позиціонувала себе, як «інструмент для змін». Думаю, там таких легковірних, як вона, з десяток. Я проникнув туди  під вигаданим ім’ям та деякий час спостерігав. Ідея така: кожен учасник по колу дає завдання іншому та контролює виконання. Чим далі завдання стають складнішими. Той, хто не витримує, зникає.

− В сенсі зникає?

− Просто його не стає. При мені один хлопець відмовився виконувати завдання, і на наступний день зникла з мережі вся інформація про нього. Нічого не залишилося. Не вдалося відкопати жодного сліду. Чи сталося з ним щось у реальному житті, доведеться перевіряти поліції.

— Ви мене лякаєте.

—Дозвольте продовжити. Поступово мені вдалося відшукати всіх активних членів групи. На них є вже ціла тека, проте мене цікавив Модератор. Той, хто створив Групу та маніпулює слабкими особистостями, як ця дівчинка, — кивнув в бік Оксани, яка принишкла і не моргаючи дивилася на пляму на шпалерах. – Модератор використовує різні засоби впливу. Найперше — це схильність учасників до конформізму та залежність від думки групи. Ті, хто успішно виконує завдання та ставить складні, жорстокі задачі, отримують заохочення у вигляді балів, статусів, тощо. Наша Оксана там «висхідна зірка». Учасники годинами переглядали відео виконаних завдань та різні гіпнотичні кадри. Одного разу навіть мене це ввело в легкий транс. Розумієте, якщо людина довгий час перебуває в межах закритої соціальної групи, вона неодмінно починає приймати та наслідувати її цінності.

— Припустимо ви вирахуєте та нейтралізуєте учасників, але, як вийти на Модератора?

— Для цього я заманив сюди Оксану. Написав їй повідомлення, в якому натякнув, що багато знаю та можу допомогти, і вона прийшла. Я вирахував, що її завдання роздобути людський палець і саме через це вона погодиться. Так і вийшло.

— Оксано, розумієш, що всі твої дії записано на відео і враховуючи особливості здоров’я цього пана, суд інкримінує замах на вбивство. Тож, мила, — Олег осікся, та швидко опанував себе, — час розказати нам все, що знаєш.

Оксана мовчала, міцно стуливши губи.

— Ти дуже швидкий. Зачекай. Вона не знає прямої відповіді. Але ми їй допоможемо. Оксано, зараз маєш зайти в групу з мого комп’ютера та повідомити, що не будеш виконувати завдання.

— З чого ви взяли, що я це робитиму? Самі сказали, що попередній учасник, який відмовився, зник. Я не хочу стати наступною.

— Ми підстрахуємо. Я відстежуватиму активність твоїх профілів в соціальних мережах та все, що відбуватиметься.

***

Я вважав себе розумним, бо вмів бачити більше за інших. Але після останніх подій зрозумів, що люди неплоскі. Аналогія з «орлом та решкою» не працює. Всі відповіді знаходилися під носом, а я ходив кругами, бачив тільки тінь і думав, що то зворотний бік.

Після того, як ми вмовили Оксану нам допомагати, вона написала в Групі, що не виконає завдання. Спершу її профіль зник з групового чату. Далі почали відбуватися невідворотні речі — вірус стирав її сліди. Зникали профілі в соціальних мережах, резюме на сайтах роботи, коментарі на форумах. Я не встигав відстежувати активність. Все відбувалося надто швидко. За кілька хвилин мій вінчестер було відформатовано. Пропало все, в тому числі й відео з камери спостереження. Щось пішло не так, і тут я зрозумів — Оксані нічого не загрожує. Це вона — небезпека для всіх. Вона — Модератор.

Усвідомлюючи, що її рано, чи пізно викриють, Оксана заклала в програму Групи механізм самознищення. Він запускався її заявкою: «Я не виконуватиму завдання». Цей код стирав файли не залишаючи слідів.

Коли я це зрозумів, стало пізно. Зникли доказу існування Групи. Код знищив все. Олег відмовився свідчити проти колишньої нареченої, тож довелося її відпустити. Вона все врахувала. Давши згоду на включення в Групу я, як й інші учасники, впустив вірус до мого комп’ютера. Я — йолоп, який заглядав на зворотний бік, але не бачив глибини, істинної сутності.

Оксана хотіла мене вбити, відтепер житиму з цим знанням. Вона розуміє, що я не спущу з неї очей, постійно шукатиму сліди, але не зупиниться. Вже одного разу почувалася особливою й захоче повторення. Нехай про неї не дізналися інші люди, та це п’янке відчуття зверхності не дасть спокою, мені, як нікому це відомо.

Проте, життя не спиняється. За кілька хвилин завітає Марина. Вона, як і раніше, неймовірно приваблива жінка, яку з’їдає жага, а я єдиний, крім безликих ніків з жіночого форуму, знаю чого вона хоче насправді. Тож передчуваю цікавий вечір, а може й ніч.