Західноукраїнські землі у міжвоєнну добу: між окупацією та автономією

В цьому есе я порівняв становище на українських землях в складі Польської та Чехословацької республік, а також Румунського королівства. На мою думку, найгірше українцям жилося в Румунії.

Взагалі, спочатку могло здатися, що в цій державі та Польщі місцевим жилося однаково важко. Між ними можна провести багато паралелей: схоже скрутне становище селянства, слабко розвинута промисловість на фоні основних румунських та польських земель, асиміляційна політика урядів Варшави та Бухаресту, часткова лібералізація режиму після авторитарного правління на декілька років, але пізніше поверталося все до авторитаризму в подальшому.

Однак на Волині та Східній Галичині політичне життя було набагато жвавішим, ніж в Бесарабії та Буковині. Українці в Польщі мали з десяток політичних партій, які представляли українську нац.меншину в польській державі. Крім цього, тут націоналістичний рух був найактивнішим, ніж в інших регіонах країнах в складі цих трьох держав, а також СРСР. Українську нац.меншину в Румунії представляла лише одна єдина УНП, а підпільні організації не користувалися великою популярністю.

Найкраще українцям жилося в складі Чехословацької республіки. Так, празький уряд так і не надав більше прав для автономії, а становище селянства залишалося неоднозначним, але тут теж активно вирувало політичне життя, що складалося з декількох рухів, і ніхто не чіпав культурні аспекти і навіть частково сприяли їх розвитку.