Мить

Ніжно талії торкнеться,

Ледь-ледь чутно щось шепне.

Вона ж, як пава, в’ється —

Сьогодні точно не засне.

Коли вночі згадає

Його не ніжні руки,

Потім сама не знає,

Де взялись такі муки.

Тріпоче серце і тремтить.

Ще мить, одна єдина мить…