Безликий Імператор 3. Протистояння

Три крейсери різних класів і малий руйнівник патрулювали систему Ка-28. Сигнал від фрегатів із розвідувальним обладнанням показав дві неживі планети, один супутник і величезну білу зірку. Жодних слідів ящірок. Попередній світ Ка-29 також безрезультатно дослідили вздовж та впоперек. І все це під легке обурення приватних корпорацій, які ведуть там видобуток. Далі було три гіперкоридори на пов'язані між собою системи: Ка-27, Ка-26, Ка-25.

Нумерація назв у галактичному реєстрі не змінювалася вже сотні років. Тільки офіційний власник міг внести корективи, присвоївши своє ім'я. Сектор Ка був відкритий одним з останніх і мав тупикову систему Ка-35. І тут з'явилися шакріни. Вони внесли хаос у стрункі плани Великої гармонії з розширення, відбираючи нічийні землі.

Відчуваю, скоро ми зіткнемося з відповідною реакцією через захоплення території. Можливо, напади найманців були пов'язані саме з цим: корпорати не бажали ділитися ресурсами.

Я спеціально вибрав невелику групу з різних типів кораблів, готуючись до швидкого і короткого бою. А в разі небезпеки — відступити на Ка-30, де збиралися основні сили під командуванням Шикаса. Ірита мала руйнівну міць та численних дронів. Вона рухалася попереду всього строю і в разі загрози зустріне її першою. Трохи позаду і збоку — крейсер Дітей Імператора. Носовий таран і потужний щит стануть вагомим аргументом у ближньому бою. Вище по екліптиці, над дредноутом Древніх, летів артилерійський крейсер, узятий через можливу потребу в бомбардуванні, а також для підтримки на далеких дистанціях. Під малим руйнівником йшов середній крейсер, озброєний кінетичними гарматами і завантажений сканувальним обладнанням. Фрегати ефективні для пошуку в космосі, але що робити, якщо знадобиться перевірити планету?

Тепер потрібно було визначитися, з якої системи продовжити дослідження. Кожен стрибок займе близько восьми стандартних годин — пропала стабільна довжина гіперкоридору після Ка-28. І що далі флот забиратиметься, то більше часу витрачатиметься на стрибок. Поки не дійде до піку в кілька діб і не почне зменшуватися.

Завдяки Іриті я міг не турбуватися, що нам зайдуть у тил. Вона розіслала разових дронів-маячків на найближчі системи, пообіцявши попередити, якщо хтось здійснюватиме стрибок між системами. Єдиний недолік такої системи полягав у тому, що імпульс, який виділяється для передачі даних, стирав матрицю дрона, і той перетворювався на просту бляшанку. Простий та ефективний спосіб для коротких вилазок. Науковий відділ був у захваті від запропонованої ідеї і вже зайнявся подальшою розробкою. Адже до цього шакріни використовували розвідувальні зонди з обмеженою зоною видимості та дорогим виробництвом. Такі апарати світилися яскравими маяками для всіх та дуже швидко виходили з ладу.

Почнемо з системи Ка-27: з неї немає шляхів, окрім як у згадані раніше світи. Віддавши наказ, я пішов тренуватися. Зіткнення з убивцями показали, що моя боєздатність ще не на тому рівні, щоб упоратися з дорохімом. Та й потрібно вчитися контролювати пси-силу. Як Мейдж впливати на простір я не зможу, але ось швидко посилити тіло — цілком можливо.

Кілька годин тренувань пролетіли непомітно. Ми відпрацьовували схему нападу на мене й охорону, відбиваючись від бійців. Найчастіше поруч був Коуд. Іноді додавалися ще парочка гвардійців. Часом, щоб імітувати бій проти ворогів, несприйнятливих до ментального впливу, мені не можна було використовувати рід Крі на шакрінах. Що ж... після занять із залу мене виносили, відтягуючи в медичну капсулу. Я залишався при свідомості, але рухатися не міг. Гвардійці, які несли мене, зубоскалили і раділи, що змогли довести свого правителя до такого стану. Ось тільки варто було мені розплющити очі, як вони притихли і стали нести ще акуратніше.

До виходу зі стрибка я відлежувався, набираючись сил. Але на містку з'явився вчасно, заставши такого ж пом'ятого Коуда, який похмуро пив вітамінізований напій.

Від тренувань була ще одна користь: шакріни ще більше поважали і мене, і свого командира. Усе-таки відбиватися від шістьох досвідчених бійців та перемогти — не кожен здатен на таке.

Варто було Іриті з'явитися в космосі, як стартували фрегати. Ка-27 являла собою порожню систему зі звичайною зіркою та самотньою планетою, що кружляла навколо неї. Подивившись за рухом розвідників, зрозумів, що, найімовірніше, ми тут нічого не виявимо. І віддав наказ на стрибок у наступну систему. А я піду поки що поїм.

За обідом намагався вивідати в Коуда про його особисте життя, але він відповідав односкладово, намагаючись перевести тему в інший бік. Я міг проникнути в його розум насильно, але не хотів цього робити. Немає потреби. Попиваючи сік, дивився на молодого командира гвардійців. Типова зовнішність для чоловіків: коричнева шерсть, темні очі, масивна статура. Так, були невеликі відмінності: шрами, злегка поламане вухо, темні плями на підборідді. Але вони залишалися незначними на загальному плані. Можливо, Каніс спеціально проводив ще й відбір за зовнішністю? Цікаво...

— Чого ти бажаєш? — моє запитання після нетривалого мовчання змусило здригнутися гвардійця.

— Служити вам, повелителю, — Коуд схилив голову.

— А що ще? Для себе? Це не про право прохання.

З Мардом я налагодив дружні стосунки, і ось до чого це призвело. Зараз же мені хотілося краще пізнати того, хто рятував мені життя, проте залишатися для нього правителем. Гвардієць, який сидів переді мною, мовчав, дивлячись перед собою.

— Нічого... — тихо відповів він. Я здивовано підняв брови, чекаючи пояснення. — У мене є товариші. Я не голодую. Мені завжди нададуть житло. І найголовніше, є мета: захищати вас, мій Імператоре.

Він знову схилив голову. Я не стримався й потягнувся до Коуда ментально. Його слова були чисті, як і помисли. Ось таке просте життя одного-єдиного підлеглого. І це робило його важливішим, ніж численні інтригани при дворі альфар. Саме на такій підтримці й тримається моя влада.

— Не заваджу?

У їдальню пройшла Ірита. При цьому пройшла вона наскрізь охоронця, що стояв біля дверей, чим ввела його в ступор. Хіхікнувши, голограма встала біля мене.

— Я дивлюся, ти повністю освоїлася?

— Так, — жінка сперлася на стіл, настільки вигнувшись, що Коуд поспішив відвести погляд убік, на що ШІ усміхнулася. — Ратіо обіцяв придумати дронів із випромінювачем щитів, що дасть мені змогу фізично впливати на об'єкти.

Ірита потягнулася й пальчиком ткнула в ніс Коуда, але голограма очікувано пройшла наскрізь. Ось тільки гвардієць зніяковів ще більше, відвертаючись. Спочатку я дивувався його реакції, але, порившись у його голові, зрозумів, що хлопець усе життя присвятив навчанню, тренуванням і службі. А ось Ірита це бачила, бавлячись із реакції гвардійця.

Показавши їй кулак, розпитав ШІ про систему виявлення: звідки в неї такі ідеї? Ірита різко посерйознішала, щойно почула запитання. Коуд, розуміючи, що інформація не для його вух, вклонився і відійшов до гвардійців біля виходу.

Штучний розум розповіла про самопізнання і самонавчання. При цьому — з прагненням розібрати, змінити, поміняти на щось інше. Необов'язково зробити краще, чого зазвичай прагне машинний розум, а спробувати щось нове.

Також вона дізнався про її спроби розібратися в собі. Здавалося б, звичайні запитання: хто я? Навіщо існую? До чого прагнути? Вони заводили її в глухий кут або ж вели до відповідей, які давно відомі, але для Ірити неприйнятні. З кожним словом я розумів, що штучний розум займається тим самим, що й живі істоти на етапі свого розвитку. Шукає себе в цьому світі. Навіть якщо є прописані кодом правила життя.

Я тільки слухав ШІ не даючи жодної відповіді. Вона має зрозуміти все сама, але в кінці розмови запропонував допомогу. У будь-який момент, варто їй тільки звернутися, і я готовий кинути всі справи заради неї. Після пропозиції Ірита кинулася мене обіймати, але очікувано пройшла повз. Посміявшись, я вирушив тренуватися. За розмовою не помітив, як ми стрибнули в гіперпростір. Тож залишалося не так багато часу, щоб потім відпочити. І, виходячи з їдальні, замислився: реакція Ірити була продиктована логікою чи це все ж таки справжні емоції?

Підпірнути під замах і коліном ударити в корпус. Противник згинається від болю. Крок убік та ткнути ліктем у потилицю — боєць упав як підрубаний. Поворот корпусом убік, прикриваючи голову руками — удар іншого гвардійця надійшов моментально. Схопити руку, потягнути на себе та коліном у живіт. Противник згрупувався і, терплячи біль, навалився на мене, прагнучи повалити на підлогу. Недовго думаючи, я чолом зарядив у голову шакріна, дезорієнтуючи його. І другим коліном у підборіддя, одразу відштовхуючи бійця від себе. Але наступний гвардієць, який вступив у бій, підловив мене ударом по ногах. Я тільки встиг виставити руки, щоб не ткнутися в підлогу обличчям. І різкий біль у потилиці відправляє мене в небуття.

Замість втрати свідомості мене просто викинуло з тіла в сіру імлу. Таке відбувалося останнім часом через розвиток ментальної оболонки. Знання мотаті дали набагато більше, ніж я міг уявити. Ніби створився блок, що не дає мені втратити контроль над власним розумом. У цьому просторі я міг відчути своє тіло й оточуючих живих істот. Зараз мене швидко приводили до тями, випромінюючи тільки доброзичливість та занепокоєння. Мить, і я розплющую очі, дивлячись на бійців, які обступили мене. Найбільше переживав Коуд, який не мав права втручатися в поєдинок. Тільки спостерігати.

— Думаю, на сьогодні вистачить.

Бійці згідно закивали. Мені допомогли піднятися, посадивши на лаву. Один із гвардійців подав пляшку води й вологий рушник, щасливо посміхаючись. Після замаху з псевдослугою гвардійці взяли на себе обов'язок з обслуговування повелителя. Навіть на кораблі. І при цьому виконували прості доручення з гордістю та радістю маленьких дітей.

Попиваючи водичку, я спостерігав за Коудом, який, як і я нещодавно, відбивався від гвардійців. Суть тренування полягала в тому, що з коротким проміжком часу тебе атакують бійці. І якщо не встигаєш вирубати противника, тебе просто зімнуть. Гвардійці не піддавалися. Попри пієтет, вони прагнули повністю викластися, бачачи, що я їх не шкодую. Тож отримував по хвосту я постійно, і лише медичні препарати допомагали швидко встати в стрій.

Псионіку я не використовував, повністю поклавшись на своє тіло. І попри великий досвід, максимум мені вдалося пройти через п'ятьох супротивників. Коуд намагався не відставати, але здолав тільки чотирьох. Як і кілька гвардійців у загоні. Поки що це були найкращі результати на кораблі. А ось у далекому бою командир гвардійців перевершив усіх, стабільно утримуючи лідерство на стрільбищі.

Коли підлеглі поклали на підлогу своє начальство, я віддав команду на відпочинок. Потрібно набратися сил перед появою в новій системі. Піднявся з лави. Руки й ноги тремтіли, боліла голова — якнайшвидше б дістатися до каюти.

І знову до виходу з гіперпростору я стояв на містку в очікуванні. За даними, ми потрапимо в систему Ка-26, заповнену планетарною туманністю. Погіршена робота сканерів і будь-якої оптики, як й систем наведення. Тьмяне світло білого карлика робило тільки гірше, іонізуючи газ і створюючи фон. Добре хоч щити рятували від серйозних проблем із кораблями. За інформацією розвідників, у системі було кілька планетоїдів, оточених невеликими астероїдними полями. Ідеальне місце, щоб сховатися. І ще було відгалуження в іншу лінійку коридорів, що вела на території альянсу.

Нам доведеться тут затриматися. Саме тому ця система була обрана другою на черзі для пошуку.

Ка-26 зустріла нас «по-доброму»: метеоритною атакою. Щити не встигли зміцнити, а малий руйнівник вже зазнав дрібних пошкоджень. Товста броня стійко витримала удар, прогнувшись всередину, але пробоїн не отримала. Варто було з'явитися енергоплівці, як вилізли роботи вирівнювати обшивку. Голограма Ірити поруч зі мною кривилася, ніби від реального болю, і, спіймавши мій запитальний погляд, сказала в гарнітуру:

— Через туманність я ніби в болото потрапила.

Цікаво... Я попросив її переслати свої відчуття Ратіо і, бачачи, як вона ще більше скривилася, додав: за бажанням. Наразі мені набагато важливіша лояльність штучного інтелекту, ніж поповнення інформаційної бази держави.

Фрегати відчалили одразу після прибуття в систему, і вперед загону вирвався середній крейсер, активуючи сканувальне обладнання. Ірита полегшено зітхнула, вочевидь відчувши себе комфортніше. І, як я зрозумів, тільки я чув її прояви емоцій, маючи під'єднану напряму до дівчини гарнітуру. Стоячи в центрі величезної голограми системи, дивився, як кораблі рухалися за заздалегідь обраним маршрутом. Нас очікували чотири точки з планетоїдами, якщо все буде чисто — стрибок в наступні системи. Можливо...

— Виявлено непізнану сигнатуру, — поки я вивчав подальший маршрут, Ірита щось знайшла. Один із планетоїдів підсвітився червоним. — Підтверджую, цивільні структури Варнійського союзу. Відкрити вогонь?

— Ні, встановіть зв'язок.

Голограма системи залишилася, але переді мною з'явився прямокутник поки що порожнього зображення. Минали хвилини, я став нервово розмахувати хвостом. Вони що там, заснули чи що?!

— Так-шсссссс? — шиплячи, з'явився ящір, що тер морду лапою. — Ти ще хто?!

Раз він без церемоній, то...

— Ви перебуваєте в буферній зоні держави Шак-Крі. Згідно з галактичними законами ви маєте покинути цю територію, щоб уникнути конфлікту...

— Ми перші сюди прийшли! — перебив мене варн, продовживши голосно шипіти, на силу вимовляючи слова. — Ідіть-шс звідссси!

— Інакше ми змушені відкрити вогонь.

Спокійно договорив я. Ящір одразу заткнувся й, не кліпаючи, втупився в камеру. За законами ми зараз мали повне право викинути їх із територій, але якщо нападемо без причини, нас звинуватять у надмірній жорстокості. Та й вигідніше нам зараз тихо й мирно супроводити варнів, щоб потім показати всім, наскільки ми хороші. І... поки що я не був готовий боротися проти всієї галактики, щоб іти на відкритий конфлікт. Відчуваючи тривалу паузу, я продовжив:

— Ми готові надати транспорт із нейтрального світу для перевезення до Варнійського союзу. І, зрозуміло, оплатити транспортування.

— Потрібен час на збори, — виразно вимовив варн і, отримавши мій кивок, відключився.

— Не подобається мені це.

Ірита склала руки на грудях і, прикусивши губу, розглядала дані зі сканерів. Один в один, як мати під час роботи. Але я не міг більше ставитися до цього образу, як до матері — штучний інтелект міцно зайняв своє місце в моєму розумі.

— Мені також, але не весь же час стріляти у все, що рухається? — бачачи скептичний вираз обличчя не тільки Ірити, а й операторів, я усвідомив, що вони просто не розуміють масштабу можливих проблем. Зовні безпристрасним залишався тільки Коуд, який лише випромінював занепокоєння за мою безпеку. — Замов транспорт і розгорни систему спостереження. Десь має крутитися Кіготь.

Крейсер зі сканером наблизився до планетоїда, інший загін став неподалік. Фрегати розлетілися системою, продовжуючи промацувати простір. Час потягнувся, нічого не відбувалося. З Міхти підтвердили замовлення транспортника з великим тоннажем і пасажирськими каютами. Навіть якщо щось не влізе — це проблеми ящерів.

Сівши на трон, я переглядав звіти радників, не забуваючи поглядати на те, що відбувається в космосі. Усе було досить спокійно протягом кількох годин, як раптово пролунав голос Ірити:

— Зафіксовано стрибок із сусідньої системи. За залишковим імпульсом — це прибув Кіготь варнів!

Ящери на планетоїді не відповідали, тому я наказав висадити туди десант для встановлення прямого зв'язку. Також запросив дані сканування. За попередніми свідченнями, це був якийсь промисловий цех, що виділяє величезну кількість хімічних компонентів. Відділ учених уже порівнював результати, щоб зрозуміти, з чим ми зіткнулися.

І знову очікування. Але все змінилося, щойно десантний човен відчалив і віддалився від крейсера. Шквальним вогнем сили варнів спробували збити десант, але, маневруючи, кораблик увійшов у близький контакт і приземлився на кам'яну поверхню.

Отже, війна?

— Імператоре, — на зв'язок вийшов капітан крейсера, що випустив десант. — Бійці доповідають: тунелі старих зразків. Продовжуємо?

Я здивовано подивився на співрозмовника. Низькі тунелі, куди насилу пролізе дорослий шакрін? Ми боремося з якимись противниками альянсу чи варни вирішили відколотися? Відкинувши непотрібні запитання, я наказав:

— Знищіть оборонні позиції та повертайте десант. Спочатку розберемося з кораблями.

Спостерігаючи, як крейсер розстрілює планетоїд, я розмірковував про можливі плани варнів, але в голову нічого путнього не приходило. Радники та Ірита також нічого припустити не могли. Відмовившись від найнятого транспорту й виплативши невеличкий штраф, я зайнявся плануванням. Для початку залишив біля бази ящірок кілька фрегатів, спрямувавши інші кораблі ближче до точки прибуття супротивників. Зі мною зв'язався капітан фанатиків, запросивши позицію поруч зі стрибком. Шакрін розумів, що зараз наш загін заточений на дальній бій, але й стояти без діла йому не хотілося. Виділивши йому місце над екліптикою, наказав вступити в бій відразу після пострілу руйнівника. Тим більше, він побуде нашими очима в туманності. Решту крейсерів залишив поруч з Іритою. Штучний інтелект пообіцяла тримати гармату зарядженою до приходу варнійського загону. Залишилося тільки чекати.

Взагалі ця вилазка була заснована на очікуванні. Як і більшість космічних кампаній за моє життя. Саме правильно розставлені позиції і заздалегідь підібрана тактика вирішували результат бою. Так, екіпажі кораблів підвищували шанси на виживання бойової одиниці, як і її ефективність, але якщо все можна вирішити одним пострілом — хіба це не прекрасно?

Перекинувшись словами з Коудом, що стояв позаду, я впав у медитативний транс, продовжуючи дивитися на показання приладів і розвивати свою ментальну оболонку. У космічному бою це не допоможе, але хто знає, коли врятує. Накопичена енергія для пострілу відчувалася немов густий туман навколо. Він тиснув не гірше за рід Крі. Цілком можливо, що подібна міць знищувала не тільки матеріальний світ, а й зачіпала енергетичні плани.

Раптово на зв'язок вийшли варни. Але замість якихось пояснень один із них прошипів:

— Ви всі сьогодні помрете!

І відключився. Я здивовано дивився на чорне зображення. Це до чого було?

— Зафіксовано пробій!

— Вогонь.

Одного погляду на дані вистачило, щоб зрозуміти — помилки немає, це Кіготь варнів. Два ракетоносці, два крейсери розвідки і носій. Судячи з сигнатури, це був той флот, який утік від нас минулого разу. Величезний корабель розкрив носову частину та випустив промінь енергії. Напевно, через туманність або саму Іриту, промінь влучив у легкий крейсер і пройшов між двома ракетоносцями замість того, щоб випарувати небезпечного супротивника. Але через ланцюгову реакцію зачеплені кораблі просто вибухнули, розвалившись на шматки. Якого…

Я здивовано дивився на Іриту: вона скалилася, збуджено розмахуючи хвостом, як хижачка, що вполювала здобич. На мінімапі я бачив дронів, які стартували до тих, хто вижив. У цей же момент таранний крейсер швидко зближувався з носієм. Перемога в наших руках, але що сталося?

— Ірита?

— Останні дослідження ракет варнів, — почала машинний розум. — Дізналися про їхню нестійкість проти потужних енергетичних імпульсів. Наша ЕМІ-зброя також буде ефективною.

— І давно це дізналися? — мені не подобалося, що така інформація пройшла повз мене.

— Щойно ми увійшли в цю систему, мій Імператоре, — муркотнула Ірита і, бачачи моє невдоволення, посерйознішала. — Це тільки теоретична викладка, і я зараз її підтвердила...

— А якщо б не спрацювало?!

— Потужність променя випалила кораблі, які ще не виставили щити.

Я розумів, що Ірита вчинила правильно, но те, що це сталося без мого відома, дратувало. Одна справа — особисті замашки, інша — приховування важливої інформації.

— Наступного разу попереджатиму про таке, Імператоре, — уклін з боку голограми трохи заспокоїв. Але я запам'ятаю цю витівку.

Поки ми розмовляли, артилерія змогла підбити розвідника варнів, розворотивши йому ніс. Крейсер мляво повз без щитів, поспішаючи врятувати товариша, що вижив. Але Діти Імператора, мабуть, вирішили познущатися над варнами. Носовий таран встромився в обшивку носія, продавлюючи її. Крейсер активував двигуни на повну потужність, тягнучи противника й ігноруючи мляві спроби дрібноти та систем оборони хоч якось йому нашкодити. Наступний залп артилерії по дотичній пройшов по боці розвідника, з якого вирвалася хмара пари. Декомпресія. Завершили все дрони, знищуючи будь-який дріб'язок і вгризаючись у напівдохлих ворогів.

— Зв'язок із фрегатами втрачено!

На місці залишених кораблів висіли хмари пилу та шматків металу. Це чим їх так? Я запросив в Ірити дані, наказавши змінити позицію. Але штучний інтелект нічого не могла сказати: ось щойно були фрегати, і тут раптово зникають. Щоб якось прикритися випустили дронів із резерву для супроводу дредноута.

Поки ми намагалися розібратися в події, культисти здивували мене. Замість звичного абордажу вони на повній ході потягли носій до найближчого астероїда і, увімкнувши зворотну тягу, відчепилися від супротивника, тим самим відправляючи транспортник в неконтрольований політь. Ядро корабля не витримало зіткнення й підірвалося. Як повідомив капітан, він хотів перевірити можливості крейсера і вважав це найкращою нагодою.

І поки таранний крейсер узявся за зачистку, я все шукав причину загибелі фрегатів. Навіть постріли по порожнечі в бік планетоїда не допомогли. Сканери мовчали. Через туманність ми не бачили дрібних сплесків енергії — усе забивав фон системи. Я був упевнений, що це нові снаряди, але на якому принципі вони працюють?

— Ірито, рухаємося на край системи, потрібно...

— Зафіксовано сплеск, зовсім поруч! — раптове попередження оператора змусило серце піти в п'яти.

— Приготуватися до удару!

Ірита стала провертатися по осі, відкривши вогонь у напрямку сплеску. Те саме спробували зробити два кораблі поруч. Але занадто пізно. Я встиг побачити, як зник крейсер, що встав на шляху ракет. Його не врятували щити: сіре марево, яке накрило корабель після вибуху боєголовки, просто пожерло обшивку. За декілька секунд Іриті вдалося налаштуватися на сигнатуру ракет і знищити снаряди, що наближалися.

Світло блимнуло, корабель пристойно трусонуло. Якби не фіксувальні ремені, валявся б зараз на підлозі. Коуд активував магніти на руках і ногах, по-звірячому прилипнувши до підлоги, і низько гарчав. Після удару настала повна тиша, але варто було з'явитися енергії, як посипалися дані. Крейсера, який зловив перший удар, більше не існувало. Артилерійський корабель пошкоджено — була відсутня частина корпусу. Чверть екіпажу загинула за мить від вибуху чи декомпресії. Іриті вдалося вберегти дредноут від серйозних ушкоджень завдяки дронам і точній стрільбі з малих гармат. Але... без серйозного ремонту щити ми не зможемо запустити. Вибухом зачепило частину корабля, знищуючи обшивку та енергокаркас дредноута. Не постраждав тільки таранний крейсер, перебуваючи далеко від нас.

Повисла тиша, усі ще перетравлювали те, що сталося. Я стиснув підлокітники, усередині все клекотіло від люті. Ірита тихо прошепотіла:

— Боєголовка з антиматерією. Я знаходила чутки про них, але робочі прототипи?..

— Стріляти можеш? — запитання вирвалося з гарчанням.

— Так, Імператоре.

— Знищ планетоїд. Передай усім: Варнійський союз підлягає знищенню на наших територіях. Ніяких договорів.

— Слухаюсь.

Не наближаючись до цілі, руйнівник розвернувся і став чекати на заряджання гармати. Артилерія, попри пошкодження, почала бомбардування планетоїда на максимальній дистанції. Взявши себе в руки, я вийшов на зв'язок з Мілошем, попросивши організувати відеоряд із тим, що сталося. Нехай уся галактика знає про удар ящірок у спину. Після переговорів відключився, повернувшись думками до події.

Я картав себе за те, що не знищив варнів одразу, вирішивши вчинити за міжгалактичними законами. Злякався несхвалення галактики? Шукав вигоду? І що ж отримав? Убито вірних підлеглих, яких уже не повернути. Минув час дипломатії, настав час сили. А я ж хотів бути жорсткішим...

— Рех, не звинувачуй себе.

Голос Ірити, що пролунав у гарнітурі, змусив здригнутися. Образ матері стояв на колінах переді мною. Поруч у тих самих позах перебували оператори й гвардієць. Сам того не розуміючи, я випромінював свої почуття в навколишній простір, буквально передаючи їм свої думки. Я сумно усміхнувся: як можна себе не звинувачувати, якщо це тільки моя помилка? Глибоко зітхнув, заховав усі свої почуття глибше й попросив усіх встати. Навіть із цього можна вигадати вигоду. Ми дізналися про нові ракети, зруйнували завод і послабили варнів.

Зв'язавшись із Шикасом, попросив його створити ще один загін і стрибнути в систему, що залишилася, перевіряючи її на наявність противника. Сам же залишуся тут, дочекавшись повного знищення планетоїда. Надійшло повідомлення від варнів: вони готові здатися на будь-яких умовах за галактичними законами. На обличчі закам’янів вишкір. Ось як? Запросивши в них інформацію щодо комплексу, байдуже пройшов поглядом по отриманих даних. Завод із виробництва наркотиків, які постачали раніше до нас. Про ракети — ні слова. Але все ж наказав припинити стрілянину артилерії, сенсу все одно ніякого.

— Ми зможемо витягнути обладнання? — запитання, поставлене нікому конкретно, тут же підхопила Ірита.

— Витратно за часом. Ми не виявили ліфтових шахт. Та й не довіряю я їм...

— А якщо зруйнуємо планетоїд? — на це запитання голограма насупилася, щоб за кілька миттєвостей вискалитися й радісно кивнути. — Займися розрахунком.

Послав повідомлення варнам, нехай запаковують обладнання. Вивеземо замовленим транспортом. Може, це врятує їх від нових дурниць. А ми тільки дочекаємося...

Мені нічого не хотілося, накотилася легка апатія, тому я продовжив медитувати. Фанатики зайнялися пошуками в уламках, дістаючи найцінніше обладнання, найчастіше залишаючи тільки голі корпуси кораблів.

— Зброя готова до стрільби. Імператоре?

— Вогонь.

Другий постріл за день пронизав цю систему, впиваючись у планетоїд. Вкотре Ірита довела, що на її розрахунки можна покластися: мала планета розкололася на кілька частин. І сканери одразу вловили сплески енергії. Щось вибухнуло, випаровуючи частину кам'яної брили. Схоже, варни хотіли підготувати для нас сюрприз.

— Продовжити бомбардування всіх підозрілих ділянок! Ірито, організуй сканування дронами!

Я не йшов з містка до кінця операції. Спостерігав, як руйнували осередки опору, що залишилися, як завантажують уціліле обладнання і навіть ціле сховище якихось боєприпасів. Також вдалося виявити запаси реагентів; я підозрював, що більшу частину знищено, але зараз ми забирали все.

— Зафіксовано пробій!

А це ще хто?