Лист професору зіллєваріння

Ви казали що я дура,

І невдаха - кожен раз.

Мій котел із живим зіллям

Раптом взлетів біля Вас.

Я не дура, це занадто,

А ночами, замість сну,

Зілля я ,зубрю по книжках.

Заберіте цю весну…

Я урок ваш піждидаю,

В підземелля поспішаю

Від темних очей, я тону

Від збентеження й гормонів.

Нарізаю чиюсь гриву

І в котел кладу гриби,

Ріжу не вербу, а м'яту…

Ой, професоре? Це ви?

Я прийду до вас в дев'ятій,

Всі котли протру до дна.

Що ж мені робить з собою,

Якщо вас закохана?

Хоч разочок не дурійте

Дуже сильно вас прошу

Ну хоч краплю по-ко-хай-те!

Я благаю! Я кричу!

Мені це так часто сниться.

Мій кумир і мій тиран.

P.S. Семикурсниця-«нікчема»

З факультету Рейвенкло.