Усвідомлення

Сидиш не знаючи куди подітись,

сидиш не знаючи куди піти

чи ти потрібен десь крім того,

щоб на тобі зорать гірські хребти.

Так, звісно, багато вже почуто,

та компліменти також вже були,

а ось момент цей і наступний,

та сотня що до них були...

Казали вже що ти чудовий,

і що без тебе не взгребсти

та в цей момент печальний та тривожний

не знаєш куди діть такі думки

І незважаючи на втому

постійне виснаження, біль,

не можеш ти закрити очі

та відпочити хоч на мить.

Під серцем тихо щось пульсує,

голова від болю розрива,

а думки ці усе ж існують,

ні в мить тихіше не става.

Живеш як капітан Барбоса -

чекаючи щасливу мить,

коли те яблуко відкусиш

й біль-сум нарешті втихне вмить.