20
Вихідними відчувала себе мухою, яка б’ється у віконному склі, марно намагаючись знайти вихід. Це було відчуття зацикленості, коли всі шляхи здаються закритими, і я продовжую битися, замість того щоб побачити відчинене вікно поруч. Але чи справді воно є?
Згадала всі ті рази, коли трималася за стосунки, які вже давно перестали бути взаємними. У тих спробах зберегти щось, що мало б бути цілющим і світлим, часто втрачала себе. Невзаємність — це одна з найгостріших форм болю. Вона змушує сумніватися в собі, шукати недоліки, намагатися стати кращою для тих, хто вже зробив свій вибір — і цей вибір не я.
Моя помилка була в тому, що я намагалася донести людям свою любов, як доказ їхньої цінності. Але ж любов — це не аргумент. Вона не переконує, вона або є, або її немає. І коли любов стає зусиллям, коли вона більше схожа на боротьбу, ніж на гармонію, — це знак, що пора відпустити або піти.
Красу можу побачити навіть у потворному, і для мене це важливо. Можливо, саме тому так довго трималася за тих, хто не міг відповісти взаємністю. У їхній недосконалості бачила щось своє, те, що хотіла “вилікувати”. Але це було не моє завдання. Їхні рани — не моя відповідальність, як і мої для них.
Дратує, коли відчуваю енергетичний зв’язок, а вдіяти нічого не можу. Особливо, коли розумію, що людина цього підсвідомо потребує, але свідомо не хоче. Іноді такі зв’язки виявляються ілюзіями, які сама створювала, плутаючи їх із власними бажаннями. Інколи ж люди справді потребували допомоги, але не були готові її прийняти.
Вже не намагаюся змінити когось чи врятувати. В певний момент зрозуміла, що інколи люди не заслуговують на допомогу. Не тому, що вони погані, а тому, що самі не готові працювати над собою. Замість того щоб рятувати інших, почала рятувати себе.
Ще до Селести я не могла будувати стосунки з тими, які починали ігнорувати мої повідомлення, які не говорила зі мною про майбутнє, не будували планів, не намагалася розв'язувати наші питання. А натомість, перебуваючи зі мною, підшукували для себе безпечну гавань, де можна швидко створити нові стосунки з іншою людиною. Спершу сприймала це як свою поразку, але зараз бачу, що це було визволення.
Мій вибір більше не залишається за кимось. Я даю свободу, але не за рахунок своєї власної. Мої кордони — це мій захист та турбота про себе. Захищати своє серце — це не слабкість. Це любов до себе, ще один крок на шляху до справжніх, взаємних стосунків: краще бути самій, ніж зраджувати себе.
У мене буде кохана дівчина. Вона не прийде як нагорода чи порятунок, а стане природним продовженням мого шляху. І я готова чекати на неї, бо зараз вчуся любити себе.
Урок про "муху у віконному склі" буду пам’ятати. Бо тепер вчуся бачити відчинене вікно.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!