1
Ти, напевно, так і не отримаєш цього листа. Гадаю, що мені просто не вистачить сміливості, щоб підкинути його тобі, коли матиму таку можливість. Я точно схиблю і буду мати недолугий вигляд. Хоч я майже завжди така, коли поруч ти. Ніяковію, бентежуся, як мале дівчисько, починаю швидше говорити, затихати, нервово поправляти своє волосся...
І все ж. Я не могла його не написати. Кажуть, що записувати свої думки допомагає. Особливо, коли у тебе немає друзів. Ні. Я не нарікаю. Я щаслива, та іноді мені бракує спілкування зі своїми однолітками. А ще мені здається, що мене просто не захочуть слухати, зрозуміти. Тому мій записник — мій найкращий друг...
Важко зізнаватися у почуттях, особливо тоді, коли тебе можуть за них засудити, показати на тебе пальцем, сказати, що ти якась не така. Хіба ми робимо з тобою щось погане, коли шукаємо поглядом одне одного у коридорах набитими людьми, яким мало б бути начхати? Хіба ми робимо щось погане, коли даруємо усмішки одне одному?
Ми з тобою обмежуємося лише офіційним «Добрий день» і «До побачення», хоч поглядом хочемо сказати значно більше, та, на жаль, не можемо... Не можемо обійняти, хоч і дуже цього хочемо. Іноді я навмисно роблю більшу дистанцію між нами, щоб не піддатися спокусі взяти тебе за руку, побавитися з твоїм чорним волоссям, зазирнути у твої сині очі...
А пам’ятаєш нашу першу зустріч у трамваї? На День Валентина? Це вперше за п’ять років я відчула приємне тепло всередині. Наче мені на груди лягло тепленьке кошеня, яке почало муркотіти.
Я її пам’ятаю і досі прокручую її в голові... А ти? Можливо, також?
Сутеніє. За вікном цвіте вишня. Ти знаєш, я скоро піду звідси й ти мене більше вже не побачиш. Напевно, так буде краще для нас обох.
Я б хотіла тобі про це сказати особисто, та не можу. Як і не можу передати тобі цього листа. Та я далі його пишу. Не знаю чому. Можливо, сподіваюся, що він все ж потрапить тобі у руки? І сподіваюся, що колись ми таки зустрінемося і тоді вже не відпустимо одне одного, бо нам буде вже все одно на думки інших...
Але зараз ми повинні грати наші ролі до кінця. Знаю, що ти будеш злитися, коли дізнаєшся про те, що я йду. Тому вибач мені за це.
Твоя М.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!