9 січня
Зелений чай – відстій. На основі цього вичерпного аргументу було ухвалено одностайне (моє, психіки і шлунку) рішення повернутися до кави. Так, кава досі зло, проте зло знайоме – а з таким вживатися легше.
Ненавиджу всі ранки, що починаються о шостій, гімнастику та комплекс вітамінок, від яких уже нудить. Мотивація одна, але сильна – вдушити всіх притрушено радісних коучів з інтернету.
А ще кажуть, що звичка формується за двадцять три дні. Цей чудовий умовивід краще перемістити у не менш відоме «від кохання до ненависті один крок», бо крок не один – їх двадцять три, по одному на кожний день дурнуватих мудрощів.
Написане "15 грудня" – хрінь та вибрик хворого мозку. Від усвідомлення, що дисципліна "це не моє", стає якось невиправдано легко. Має ж хтось лежати камінчиком на узбіччі, аби інші перечіплялись, били колінця та попри все бігли у майбутнє (і обов’язково краще) життя. Може, люди-камінці – це паливо еволюції. Хотілося б.
Далі писати не буду, бо сторінка закінчується, а витрачати нову нема на шо.
Досі думаю щодо твого заповнення, бо зараз робиться страшне.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!