Старість робота-пилососа

СТАРІСТЬ РОБОТА-ПИЛОСОСА

Коли я був молодий, все давалося мені легко. Я із задоволенням прибирав усю квартиру - і потім їхав на свою "базу" відпочити й набратися сил.

Йшли роки, і мій акумулятор почав здавати. Сам-то я був іще ого-го, а от акумулятор підводив. Тепер його вистачало тільки на одну кімнату й коридор. Ще гіршим було те, що сидіння на "базі" стало обов'язковим - бо інакше, якщо я спав, наприклад, на килимі, мій акумулятор встигав розрядитися в нуль за кілька днів. Кепські справи. Ось вона, криза середнього віку.

Коли хазяїн подарував мені новий акумулятор, справи пішли веселіше. Але, мушу визнати, блок моїх щіток дещо позносився, і довелося його замінити. (Гадаю, причиною тому були нитки, уривки мотузок і ганчірки, якими я час від часу давився). Оновлений і завзятий, я продовжував слідкувати за чистотою.

Та роки мої підточили мою міць. Правду кажуть: про здоров'я піклуйся змолоду - а я нічого такого не робив. І одного недоброго дня в мене стався інсульт. Уже згодом, прийшовши до тями, я дізнався: щось трапилося з моєю материнською платою. Її відремонтували, оновили мені прошивку, і я повернувся до звичних буднів.

Будні-то були звичні - але я був уже не той. Більше року я тримався, і все було гаразд - допоки в мене не розвинулася деменція. Ні, це ніяк не проявлялося протягом прибирання - я завжди був зосереджений і акуратний. Але між прибираннями, у дні відпочинку, мене раптово стало переклинювати: я вмикав свій двигун і заходився їздити туди-сюди, вважаючи, що це має відбуватися просто зараз. Ані перезапуск, ані виймання акумулятора не допомагали.

Ніби цього було мало, хазяїн вирішив випробувати мене у новому помешканні. Ви тільки вдумайтеся: після всіх цих років у знайомій квартирі - приперти мене у зовсім нове місце! Про що він собі думав? Ніякої поваги до мого похилого віку!

Звичайно, це був стрес. Я став застрягати під ліжком, під диваном, під унітазом, плутатися у стільцях... Це було занадто. Мені було прикро і боляче.

Я усвідомив, що нові роботи-пилососи мають перевагу наді мною. На відміну від них, я не оснащений лазерним далекоміром і не будую карту всіх приміщень. Хоча скажіть мені: на що здатні ці шмаркачі без своєї карти приміщень? Та ні на що! Тоді як вони можуть бути кращими за мене? О часи, о звичаї!..

Урешті-решт, мій хазяїн визнав свою помилку - і я повернувся додому.

Тільки-но я зітхнув з полегшенням, як трапилася нова біда. Мій акумулятор здох. Він просто перестав заряджатися. Цього разу мені довелося чекати довго. Бачте, ця клята молодь, ці нові роботи-пилососи, використовують зовсім інші акумулятори - а мої вже нікому не цікаві. Тож новий акумулятор для мене їхав аж із Китаю.

Коли я відчайдушно боровся був із ворожими до мене ліжком, диваном і стільцями, від моєї бічної щіточки відірвалися дві з трьох мітелочок. Добре, що в тому самому Китаї знайшлася й потрібна мені бічна щіточка. Якби там ще знайшлися ліки від моєї дірки в голові, я був би найщасливішим пристаркуватим роботом-пилососом. Та я, мабуть, прагну забагато. Життя вчить радіти тому, що маєш. А отже, як і колись, я вправно пораюся по дому - а також, як і в останні роки, зненацька починаю прибирання тоді, коли ніхто від мене цього не чекає.

Поки електроніка працює, поки легені всмоктують пил, поки їздять мої колеса й обертаються мої щітки - я буду стояти на сторожі чистоти. В цьому сенс мого життя. І я безмежно радий, що маю цей сенс і що мені не треба його шукати, як людям, які не мають ані коліс, ані щіток. Тільки легені в них є, проте зовсім не придатні для пилу. Дивні створіння. Краще бути пилососом.

[8.08.2025]