Conscient

я заборонив світу кохати, тому він додав частинку ся!

Революція!

Фуко казав не боятися...

Ця частинка ся!

...бо страх це марна трата часу. Я не боюся нічого крім тебе. Твого погляду. Твого слова. Твої реакції. Твої непорочности. Бо що як ні? Заборонитися? Ха! Легше загубитися! Самозагубитися! Самолюбитися! Самоубитися! Сам!

Самся

загубив

На межі між я і ти

Не бачу прикордонника

Що робити?

Куди йти?

Хто поставить штамп у паспорті?

Чому це робить якась жіночка, одягнена в доволі посереднє плаття та цитуючи якісь нікому не потрібні трактати, на високих каблуках, поглядом колупаючи мою потилицю та вимагаючи від мене клятв та обітниць перед незнайомкою, що стоїть та пиляє своїм поглядом моє обличчя? Де ж звичний непривітній та замучений чоловік у пікселі та з автоматом на плечі?

Де я? В сім'я

Сім'я без ся.

Кохати заборонено

Тому я ся

Дружина без ся

Коханка з ся

Діти без ся – за це стаття

І знову прикордонниця. І знову кордон без паспортного контролю. Шенген. І знову ся. Багато ся. Ся. Ся. Ся. Ся. Ся.

Я втомив.

Я втомився.

Відпочив.

І до ся.

Короче, я заїбався. Буквально, при чому, повір. Я дозволяю світу кохати! Чекаю на тебе без слів!

"Пробач мені, моя коханно! Пробач усі тії рази. Як я тебе був поплутав. Із Галею, Олею, Оксаною, Ярославою, Вітою, Сніжаною..."

Кажу, без слів.

Ти повірила у мою тишу.

Я знала, що ти не такий!

Я теж знав, що ти не читала Фолкнера.

І знову кордон. І знову контроль. І знову...

Оля. Оксанка. Марійка. Любочка.

... твій погляд своїм калібром дирявить мені обличчя.

Штамп!

Я вдома! Батьківщино, зустрічай блудного сина!

Загорівся європейськими цінностями.

Хочу дім у ЄС.

Інтегруємося.

Євроінтегруємося.

Знову я в шенгені!

Мило, ти противниця євроінтеграції? За це маєш підозру за потенційну зраду нації! Не заважай, бо ти не тямиш геть нічого! Ні де нам добре, ні щодо сходу! Тому, будь добра, помовчи. Ні, не кричи. Язик відріжу, як кричати будеш. А будеш? Ні, не будеш. Добре.

Добре.

Мені добре.

Нам добре.

Справді добре.

Шенген це добре.