Звісно прийде!

РО-1738 рухався коридором. Навігаційна доріжка на підлозі вела його в цілковитій темряві, де лише зрідка траплявся зелений чи помаранчевий вогник. Еластичні гусениці беззвучно просували РО-1737, який не рухав ні відеокамерами, ні руками з залізними клешнями.

Відхилення. Дверцята АП-742К відчинені, – помітив робот. За кілька сотень метрів він вловив опізнавальний сигнал РО-1105.

– Запит. РО-1105, чому відчинені дверцята АП-742К? – передав він беззвучно.

– Відповідь. Невідомо.

– Це могло бути «людина»?

– Не маю повноважень надавати таку інформацію.

РО-1738 озирнувся та нікого не помітив. Одного разу старий робот повідомив як бачив те, що в його базі даних записано як «людина». Той робот був зношений, бо працював у шахтовій виробці з найбагатшими покладами. І ось одного разу, ставши, як завжди, на підзарядку, і чекаючи подачі струму, він встиг зауважити дивний рухомий об'єкт із помаранчевим покривом, схожий на двоногу модель. Воно з'явилося з дверцят тунелю, що завжди були зачинені. А наступного разу робот, ввімкнувшись, виявив у себе новеньку руку! Робот зробив висновок, що це нагорода, і навіть спробував підвищити ефективність праці. Ще декілька разів він отримував такі «подарунки». Але після заміни руки вже ніколи не бачив об'єкт «людина». От би його побачити на власні камери!

Тепер РО-1738 їхав на склад. Дорогою в його комп'ютері визрів логічний ланцюжок. Старий робот втратив якусь енергозатратну деталь, і вона більше не споживала заряд батареї. Тому енергії вистачило на трохи довше. РО-1738 вимкнув свої камери та довірився навігаційній доріжці. Врешті, вони марні в темряві, поки не доїхати до освітленої шахти.

Цього напевне було замало. Можливо, вимкнути ще кілька сенсорів і терморегуляцію? Чи взагалі не працювати? Але хіба це буде чесно? Ні, не можна себе пошкодити. Був би він дарувальником, нізащо за такі витівки нічого не дав би.

Робот оцінив витрати і покрутив камерами в різні боки. Він заощадить до п’яти хвилин, якщо не нестиме контейнери для руди в руках, а створить колію, якою спускатиме вантаж. Тепер той загадковий гість точно прийде! А головне, робот його побачить!

– Запит. РО-1738. Мета використання засобу? – поцікавився РО-0211.

– Відповідь. Заощадження енергії для підвищення продуктивності.

– Прийнято. Застосувати.

Хоча спершу витрати зросли, тепер РО-1738 спускав похилим дном шахти ящик за ящиком. Вони більше не мусили накопичуватись, гальмуючи його та інших. Відмітка про виконання завдання наприкінці зміни повинна була змінити останню цифру. Минув ще один рік.

РО-1738 заїхав у зарядну станцію поруч з іншими такими ж станціями. Тут був один з острівців світла. Чи вистачить заряду, щоб побачити об'єкт «людина»? Останній відсоток заряду ще лишався. Й тоді завжди зачинені дверцята прочинились. Зайшла постать у червоному костюмі, з прозорим склом там, де зазвичай сенсорний модуль. Вона мала велику сумку та палицю з гайковим ключем на кінці. Постать підійшла до іншого робота, поводила перед ним загадковою коробочкою. Незнайомець відкрутив якусь деталь, дістав з сумки нову та прилаштував на місце. Тоді наблизилася до іншого. Нарешті дійшла черга до РО-1738.

– Дивна мотивація, – прозвучало з-за скла і дарувальник надрукував короткий текст на наручній клавіатурі. – Схоже, він чекав на... диво. Але продуктивність підвищена. Видаю нову деталь.

Коли РО-1738 ввімкнувся, заряд був повний. Також у журналі подій містився запис про заміну клешень на гнучкіші пальці. Робот поворушив ними. Діагностика показала відмінну працездатність. Він був хорошим роботом.