Глава 1 Провідник

Максим сидів навпроти широкого плазмового монітора тримаючи у руці філіжанку з гарячою кавою й поволі роздивлявся вміст нещодавно отриманої посилки. Незвичний подарунок від невідомого адресата виглядав аж занадто продуманим у деталях й впадав до ока якістю матеріалів, аби виявитись предметом для розіграшу.

Окуляри віртуальної реальності, багатовимірні зображення та світ комп'ютерних ігор, що завдяки сучасним гаджетам з кожним днем наближає користувачів до заповітної мрії й самому на певний час стати учасниками захопливих пригод. За вікном дві тисячі двадцять другий і в наш час залучення користувачів до віртуальності уже не здається аж занадто фантастичним, втім для отримання справжнього ефекту присутності скоріш за все знадобляться роки.

Максим зробив ковток ароматного напою і вкотре поглянув на монітор. Заповітного листа від однієї з провідних ігрових корпорацій, що невдовзі мала запросити талановитого програміста до своїх лав досі не було, натомість вистачало інших…

За останні кілька днів на пошту Максима з наполегливою регулярністю надходили повідомлення від невідомого адресата з пропозицією взяти участь в незвичному експерименті поринувши до незнаного світу віртуальної реальності.

Загадкові листи жодного разу не потрапили до спаму й дивним чином відновлювалися після того, як відправлялися у кошик з подальшим очищенням. Зміст їх не був схожий на робоче листування та радше нагадував повідомлення від дивака, яких вистачає у всесвітній мережі. Прочитавши кілька листів й сприйнявши їх за невдалий жарт, Максим заблокував наполегливого гостя, але таємничі повідомлення не припиняли стукати до поштової скриньки адресата. Зважаючи на власні знання Макс ладен був вирахувати айпі адресу пристрою з якого надходили повідомлення та спробувавши зробити це потрапив у глухий кут. Дивні листи приходили нізвідки, так, ніби їхній автор не мав жодного акаунта, в дивний спосіб долаючи всі писані закони.

За три дні віртуальний гість замовк, натомість до квартири Максима завітав кур'єр, що приніс ще більше дивне повідомлення…

Варто було Максимові на мить відвернутися, як посильний зник лишивши власника оселі наодинці з чималою коробкою із характерною наліпкою щодо її крихкого вмісту. На етикетці зазначалося прізвище й адреса Максима, от тільки ніяких отримань він не чекав.

Перше бажання з'ясувати всі обставини непорозуміння із кур'єрською службою врешті програли двобій із цікавістю й Макс відкрив пакунок. Всередині глибокої коробки, обережно загорнута у захисну плівку та обкладена пінопластом лежала незвична пара.

Провідник до світу віртуальної реальності зовні нагадував чорний шолом-казанок з відсутніми отворами для вентиляції, але на цьому всі паралелі зі світом велоспорту завершувалися. До шолома прилягали масивні тоновані окуляри на зразок тих, що за часів Другої світової використовували німецькі льотчики винищувачі. Поряд із маківкою розташовувалася ледь помітна антена, яка завершувала дещо химерний образ невідомої для отримувача моделі.

Повагавшись Максим поставив філіжанку на стіл й одягнув дивний шолом. Відверто кажучи чоловік не розраховував отримати від приладу без жодного кабелю, або бодай кнопки для вмикання нічого більшого, аніж примірку вдалої імітації тематичного гаджета. На великий подив власника оселі, шолом автоматично синхронізувався з мережею й перед очима Максима виникла напрочуд реалістична картинка, якій міг позаздрити найсучасніший Віар.

«Вітаю пане Прус! Запрошуємо вас зануритись до глибин темного міста! Ваш бік - світло, тож коли будете готові приєднуйтесь. Хай щастить!»

Знайоме повідомлення, що фігурувало у загадкових листах наразі сприймалося геть інакше. Дивні окуляри раптово набули чорного кольору і перед очима Максима попливли темні грозові хмари частково ховаючи під своєю темною вуаллю невідомий міський будинок.

— Під'єднатися, — витримавши паузу невпевненим голосом мовив чоловік.

— Для синхронізації з «Темним містом» необхідний другий оператор, — несподівано пролунало з вушних динаміків.

Максим поспіхом зняв шолом поклавши його на комп'ютерний стіл.

— Що за чортівня! — вилаявся про себе Прус.

Аби опанувати геть незнайомий пристрій не завадило відшукати інструкцію, проте зазирнувши до глибокої коробки чоловік дістав звідти річ, що не лише залишила питання без відповідей, але й додала нових…

Закінчивши із кавою Прус взяв до рук смартфон, проте так і не зважився натиснути клавішу виклику. З одного боку Максові кортіло поділитися звісткою щодо невідомого гаджету, який схоже був не лише вдалою імітацією провідника до віртуального світу. З іншого - річ, що дісталася Прусові замість інструкції викликала сумніви щодо серйозності отриманої пропозиції.

На шматку пожовклого старого пергаменту акуратними прописними літерами майорів напис:

«Вітаємо пане Прус! Вас обрано. Нині, як і від початку часів доля міста залежатиме від кмітливості розуму, відваги та сили його захисників. Право обрати супутника лишається за вами. Шукайте хижого птаха в історичному серці. До зустрічі у царстві сновидінь. Нехай щастить!»

Не дочекавшись гравця одна з антен припинила миготіти й наразі пара чорних неначе сама ніч шоломів справляли враження красивих, втім непотрібних речей. Зворотної адреси на наліпці не зазначалось тож вибір був не великий. До часу залишити дивні гаджети в себе, або ж винести на смітник після чого створити нову поштову скриньку й забути про дурниці останніх днів.

— Гаразд, — поміркувавши тихо мовив до себе Прус. — Спробуємо зіграти у твою гру…

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Рута Азовська
11.09.2022 14:05
До частини "Глава 1 Провідник"
Цікаво, і пропозиція, і вигляд приладу прям таки налаштовують на щось химерне і неочікуване попереду. Із задоволенням поринаю у історію)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше