Сіра пані

Бродить тьма, шукає жертву

без добра й любові в серці.

В плащ закуталась сіренький.

За дітьми уважно стежить.

Чорнотою дише в лиця,

знишка, вітром ворожбитським.

В сіті із незримих нитей

ловить вредних і злостивих.

Слово мовив хтось погане,

чи ударив кішку знагла –

жовч ядучу, гидь збирає,

щоб всевладною постати.

На ніч вмощується зручно

до дітей що мам не люблять –

пісеньку сумну співає:

“Я за мамку чорна стану”.

“Завтра не ходи в садочок,

там дітей веселих повно.

Заяснієшся – зомлію,

згину в сяйві твого світла”.

Тіль відкрило дитя очі,

а вона уже шепоче:

“Не вставай із ліжка, нащо.

Зуби чистити не варто.

За сніданком викинь ложку

і скажи. що не голодна.

Чай налий у кашу манну –

хай тече на стіл. це ж гарно.

По дорозі тягнись мляво.

Попроси цукерку – нагло.

Шарфик викинь, рукавичку

і скажи що загубила.

Не будь чемною – потопай.

Упади, залізь в болото.

Покричи, поплач гарненько –

я з тобою, не одненька.

В магазині надуй губки:

хочу фанту, хочу жуйку.

Слово “хочу” найгарніше,

не забудь і голосніше”.

Пані Сіра – непомітна,

як химера бродить тінню.

Поглядає збоку хитро,

неслухняних ловить в сіті.