Я вже хочу перемогу…

Я вже втомилась чекати світанків,

Де новини — мов ніж у серце знов.

Я молюсь тихо, без гучних слів і танків,

Лиш прошу в Бога — перемогу й любов.

Я хочу прокинутись без страху і болю,

Без сліз у мами, без тривог уночі.

Хочу, щоб слово «війна» стало історією,

А не тінню в дитячій душі.

Я далеко, але серце — вдома,

Там, де каштани і рідна земля.

Я ношу Україну у кожному подиху,

У кожній молитві, у кожному «я».

Я вже хочу перемоги — не гучної,

А такої, що лікує серця.

Щоб країна встала — жива і нескорена,

І більше не плакали діти й матері ніколи.